Жорж де Лаянс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж де Лаянс
фр. Georges de Layens
Народився6 січня 1834(1834-01-06)[1]
Лілль[2]
Помер23 жовтня 1897(1897-10-23)[2] (63 роки)
Ніцца[2]
Країна Франція
Діяльністьбджоляр, ботанік
Alma materколедж Сент-Барбd
Галузьботаніка, бджільництво
CMNS: Жорж де Лаянс у Вікісховищі
Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Layens».
Список таких таксонів на сайті IPNI
Персональна сторінка на сайті IPNI

Georges de Layens на Віківидах
Сторінка на Віківидах

Жорж де Лаянс (фр. Georges de Layens; 1834–1897) — французький ботанік і пасічник[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Жорж де Лаянс народився у місті Лілль 6 січня 1834 року. Вивчав механіку в паризькому коледжі Сент-Барб. Приблизно з 1862 року відвідував курси з лісівництва в Люксембурзі, а також курси Анрі Амі (Henri Hamet, 1815—1889) з бджільництва, мав можливість практикуватися на пасіці Амі в Медоні.

У 1865 році на виставці в Парижі Лаянс примітив вулик-лежак з горизонтальними рамками, виставлений Тьєррі-М'єгом. Він трохи розширив цей вулик, який згодом набув широкої популярності під назвою «вулик Лаянса» (або «альпійський вулик»), хоча сам Лаянс ніколи не називав себе його винахідником.

З 1869 року Лаянс протягом чотирьох років жив в Альпах, де займався вивченням медоносних рослин. У 1873 році переїхав до Парижа. Близько 1877 року заснував пасіку у Луї[4]. У 1896 році через погіршення стану здоров'я переїхав на південь Франції, в Ніццу.

23 жовтня 1897 ррку Жорж де Лаянс помер.

У 1887 році вийшла книга Лаянса і його друга, професора Сорбонни, Гастона Боньє (1853—1922) Nouvelle flore. Вона багато разів перероблялася і перевидавалася, в 1944 році вийшло 14-е видання цієї книги.

Деякі публікації

[ред. | ред. код]
  • Layens, G. Élevage des abeilles. — Paris, 1874. — 248 p.
  • Bonnier, G .; Layens, G. Nouvelle flore. — Paris, 1887. — 271 p.
  • Bonnier, G .; Layens, G. Petite flore des écoles, contenant les plantes les plus communes, ainsi que les plantes utiles et nuisibles. — Paris, 1889. — 144 p.
  • Bonnier, G .; Layens, G. Cours complet d'apiculture. — Paris, 1897. — 439 p.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://archivesdepartementales.lenord.fr/ark:/33518/p3kj918wrtls/371d5be4-d000-4f57-8de2-42b3cd4b7da0
  2. ↑ а б в http://www.basesdocumentaires-cg06.fr/archives/ImageZoomViewerEC.php?IDDOC=200402511262513782014&COMMUNE=NICE&PAROISSE=&TYPEACTE=Décès&DATE=1897
  3. ↑ Google Books [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] Gleanings in Bee Culture, Volume 25
  4. ↑ British Bee Journal & Bee-keepers Adviser, Volume 25 [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] Editorial Notices, December 23, 1897

Література

[ред. | ред. код]
  • Georges de Layens // Revue internationale d'apiculture. — 1897. — Т. 19 (11). — С. 203.
  • Georges de Layens // Apiculteur. — 1897. — Т. 41. — С. 518.
П'єр-Симон Лаплас Це незавершена стаття про французького науковця чи науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жорж_де_Лаянс&oldid=34915262