Заславська Ірина Георгіївна

Заславська Ірина Георгіївна
Народилася	7 липня 1928(1928-07-07) Харків, Українська СРР, СРСР
Померла	9 березня 1976(1976-03-09) (47 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	правозахисниця
Alma mater	КДУ імені Тараса Шевченка (1951)
Науковий ступінь	кандидат фізико-математичних наук
Заклад	Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України

Ірина Георгіївна Заславська (7 липня 1928(19280707), Харків — 9 березня 1976, Київ) — українська радянська правозахисниця та математик. Кандидат фізико-математичних наук (1965). Шістдесятниця, особливо поціновувана серед вчених фізиків. За участь в акціях протесту зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки.

Життєпис

У 1951 році закінчила Київський університет. Працювала в установах АН Української РСР.

Учасниця правозахисного руху в УРСР 1960-х років. Поширювала самвидав. Була в числі організаторів, збирала підписи і особисто підписала в 1968 році «Лист-протест 139» на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних арештів і судових процесів інтелігенції в Україні та в Москві. Організаторами листа також були Іван Світличний, Іван Дзюба, Віктор Боднарчук, Юрій Цехмістренко, Михайло Білецький. Лист з підписами було передано адресатам в квітні 1968 року. Для цього Заславська з Білецьким їздили до Москви. Заславська віднесла оригінал листа з підписами до приймальні ЦК КПРС, де залишила для відповіді свою домашню адресу, а Білецький відніс примірник Петру Якіру для подальшого поширення. Текст листа-протесту 139, що потрапив до ЦК КПРС, був опублікований на Заході.

З архіву КДБ при Раді Міністрів УРСР: "20 червня 1968 року. Цілком таємно. <…> Ідентичність документа, використаного в антирадянських виступах газетами «Нью-Йорк таймс» і «Українське слово», з листом Заславської, Цехмістренко та інших підтверджується не тільки збігом таких другорядних ознак, як прізвища адресатів, загальна кількість підписів, посиланням на наявність у оригіналі підписів Івана Світличного та Віктора Некрасова, а й тим, що газети цитували останній абзац другий сторінки листа Заславської. В «Українському слові» ця частина тексту викладена так: «Звертаємо увагу на неприпустимість факту, коли в багатьох випадках ставиться в провину вираження поглядів, що ані в якому разі не можна вважати антирадянськими. Це була тільки критика окремих явищ нашого життя і критика жахливих відступів від соціалістичних ідеалів, а також неприпустимість порушення проголошених засад».

У 1968—1970 роках Заславська підтримувала дружні стосунки з дисиденткою, діячкою правозахисного руху 1960-х років в Україні Аллою Горською, після її смерті виховувала її сина А. Зарецького.

У липні 1968 року КДБ наполіг на звільненні Заславської з роботи в Інституті напівпровідників АН УРСР. Приводом послужила діяльність чоловіка, правозахисника Юрія Цехмістренко. Після звільнення постійної роботи не мала.

У 1974—1975 роках І. Заславська створила авторизовану мозаїку у генконсульстві Польщі і колаж в генконсульстві Чехословаччини.

Посилання

• Статті про Віктора Некрасова і його творчість [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• Вірченко Н. О. Заславська Ірина Георгіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.