Захар Прилєпін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захар Прилєпін
рос. Захар Прилепин
Ім'я при народженніЄвген Миколайович Прилєпін
ПсевдоЗахар
Народився7 липня 1975(1975-07-07)[1] (49 років)
Ільїнка (Скопінський район), Скопінський районd, Рязанська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьписьменник, журналіст, терорист
Галузьросійська література[2], письменник і політик
Alma materШкола міліції при Нижегородської академії МВС Росії
Нижегородський державний університет
Знання мовросійська[3][2][4]
УчасникПерша чеченська війна, Дагестанська війна, Війна на сході України, Друга чеченська війна[5] і Російсько-українська війна (з 2014)[5]
ЧленствоІзборський клуб[6] і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Роки активностіз 2003
Жанрпроза
Magnum opusПатологіїd
Посадаголовний редактор
Військове званнямайор і підполковник
ПартіяЗагальноросійський народний фронт
«За правду»
Нагороди

Премія Уряду РФ в галузі культури
Премія «Ясна Поляна (премія)» (2007)
Премія «Супер−Нацбест» (2011)
Премія «Велика книга» (2014)

IMDbID 3426827
Сайтzaharprilepin.ru

Захар Прилєпін (рос. Захар Прилепин), справжнє ім'я Євген Миколайович Прилєпін, відомий також як Євген Лавлінський (рос. Евгений Лавлинский) (7 липня 1975(1975-07-07), Ільїнка (Скопінський район), Рязанська область) — російський політик, письменник, пропагандист[7], публіцист.

За переконаннями є націонал-більшовиком. Голова партії «За правду» з 1 лютого 2020 року. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.[8] Член партії «Інша Росія» Едуарда Лимонова (1996—2018).

Заступник художнього керівника МХАТ із літературної частини. Лауреат премії Уряду Росії в галузі культури і ряду інших премій.

Майор, підтримує терористичні угруповання ДНР та ЛНР, декларує свою участь у збройних формуваннях на тимчасово окупованій РФ території Донбасу.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[9]. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після служби в армії навчався в школі міліції і служив в ОМОН.

У 1996 році брав участь у першій російсько-чеченській війні.

У 1999 році взяв участь у бойових діях у Дагестані та другій російсько-чеченській війні.

Захар Прилєпін з 2014 року в складі збройних формувань особисто брав участь у війні на сході України.

З грудня 2015 за серпень 2018 року Прилєпін є радником так званого «голови ДНР», Олександра Захарченка[10].

З жовтня 2016 року обіймає посаду заступника командира «батальйону» з роботи з особовим складом терористів ДНР у званні «майора».[11]

З жовтня 2016 року — член Громадської ради при Міністерстві культури РФ[12].

16 лютого 2017 року Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Євгенія (Захара) Прилєпіна за звинуваченням в «участі у діяльності терористичної організації» (ч. 1 ст. 258-3 КК України) та «фінансування тероризму» (ч. 1 ст. 258-5 ККУ). Підозрюється в пособництві терористичному угрупованню ДНР.

За підсумками 2017 року як «Письменник року в Росії» Захар Прилєпін розділив перше місце з Борисом Акуніним і Дариною Донцовою[13], і знову став найбільше згадуваним у російських ЗМІ письменником.

Твори Прилєпіна видавалися англійською, німецькою, французькою, італійською, китайською, датською, норвезькою, польською, болгарською, румунською, вірменською мовами.

2017 року брав участь у президентських внутрішньопартійних виборах, але поступився Павлу Грудініну[14].

29 листопада 2018 року увійшов до складу штабу Загальноросійського народного фронту[15]. Через це був виключений з політичного руху в якому перебував раніше.

19 вересня 2021 року на виборах до Держдуми РФ обраний депутатом від партії «Справедлива Росія — за правду»[16].

Вибух автомобіля

[ред. | ред. код]

6 травня 2023 року Прилєпіна було підірвано в автомобілі Audi Q7 на трасі Нижньогородської області дорогою до Москви з анексованої території Донецької та Луганської областей України. Водій загинув, сам Прилєпін отримав поранення ніг[17] та втратив геніталії[18]. Відповідальність за замах взяв на себе партизанський рух «Атеш»[19].

Того ж дня Слідчий комітет РФ прозвітував про затримання підозрюваного у підриві, який під час допиту «дав свідчення, що діяв за завданням спецслужб України»[20]. Також було затримано другого підозрюваного, 33-річного уродженця Ізюма Харківської області[21]. МЗС РФ звинуватило США та Україну в нібито спланованому терористичному акті[22][23].

7 травня 2023 року лікарі вивели Прилєпіна з медикаментозного сну.

7 липня 2023 року Прилєпін в перше з часу ураження записав відео звернення. "Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, мудрішими і злішими" сказав Захар.[24]

1 серпня 2023 року був призначений на посаду заступника командира полку з військово-політичної роботи полка Росгвардії "Оплот", з присвоєнням військового звання підполковник[25][26].

Цитати

[ред. | ред. код]
Досі я був вдалішим за вас всіх...

Вам хотілося б говорити, що я «перефарбувався» — але я з року в рік публікую свої статті, написані в 1996, 1999, 2001 і 2010 роках: там рівно те ж саме, що я говорю сьогодні...

...я гарний російський письменник, дуже гарний російський письменник і навіть найкращий російський письменник ... Мої романи перекладені 22 мовами. Я знаю тисячі європейців і американців, я дав там сотні інтерв'ю, і сотні газет виходили з моїми портретами. Я був у кращих ресторанах всього світу і ні в чому собі не відмовляв ... я прочитав більше книжок, ніж будь-хто з вас ...[27]

Критика

[ред. | ред. код]
  • Численні оглядачі відзначили, що у заявлений Прилєпіним час його знаходження у Донбасі в ролі «комісара батальйону» сепаратистів він насправді давав концерти у різних містах Росії.
  • Одне із завдань Прилєпіна, як вважає політолог Андрій Піонтковський та інші оглядачі — це мобілізація нових «моторил». Саме тому він знаходиться не в Донбасі, а в турне по містах Уралу і Сибіру. Агітувати нову хвилю «живої сили» — російських маргіналів їхати воювати в Донбас.[28]
  • Літературне агентство 'Wiedling Literary Agency', яке знаходиться у Німеччині і представляє інтереси російськомовних письменників на Заході, вирішило припинити представляти права літературних творів Захара Прилєпіна. Агентство прийняло таке рішення в зв'язку з отриманням Прилєпіним посади заступника командира «батальйону» самопроголошеної «Донецької народної республіки».
    - Агентство продовжує виконувати свої контрактні обов'язки перед усіма партнерами-видавництвами, які публікують твори Прилєпіна у перекладах — повідомив глава 'Wiedling Literary Agency' Томас Відлінг — проте свої можливі прибутки з цих послуг агентство пожертвує міжнародній правозахисній компанії Amnesty International".[29]

Санкції

[ред. | ред. код]

28 лютому 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, Європейський союз запровадив персональні санкції проти Захара Прилєпіна, «за активну підтримку або реалізацію дій чи політики, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності та безпеці в Україні».[30] Євросоюз зазначає, що Прилєпін консультував лідерів сепаратистів, брав участь у конфлікті на Донбасі на боці сепаратистів, окрім того, він використовував репутацію відомого письменника для поширення антиукраїнської пропаганди, а також пропаганди позитивного ставлення до анексії Криму та дій сепаратистів на Донбасі.[31]

15 березня 2022 року його внесли до санкційного списку Великої Британії.[32]

7 липня 2022 року потрапив під санкції Канади, як «російський діяч дезінформації та пропаганди».[33]

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.[34]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Патології» (роман) — 2004 изд. «Андреевский флаг»
  • «Санькя» (роман) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — 2006 изд. «Ad Marginem»
  • «Грех» (роман) — 2007 изд. «Вагриус»
  • «Ботинки, полные горячей водкой» (сборник рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Я пришёл из России» (эссе) — 2008 изд. «Лимбус Пресс»
  • «Война» (антология рассказов) — 2008 изд. «АСТ»
  • «Terra Tartarara. Это касается лично меня» (Авторский сборник публицистики) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Именины сердца. Разговоры с русской литературой» (Авторский сборник интервью с писателями и поэтами) — 2009 изд. «АСТ»
  • «Революция» (антология рассказов) — 2009 изд. «АСТ»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ а б https://web.archive.org/web/20230507023724/https://novayagazeta.eu/articles/2023/05/06/plokhoi-uchenik-limonova
  6. ↑ https://izborsk-club.ru/11035
  7. ↑
  8. ↑ Захар Прилепин // Загальноросійський Народний Фронт. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
  9. ↑ Центр «Миротворець»: Прилєпін Євген Миколайович. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  10. ↑ Захар Прилепин представил в Донецке книгу о событиях в Донбассе. // «НТВ». 21 червня 2016. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 12 вересня 2016.(рос.)
  11. ↑ Російський письменник став заступником командира «батальйону» бойовиків «ДНР». Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  12. ↑ Додаток до наказу Міністерства культури Російської Федерації від 05.10.2016 № 2248 «Склад громадської ради при Міністерстві культури Російської Федерації»[недоступне посилання]. Оголошено новий склад Громадської ради при Міністерстві культури [Архівовано 2 січня 2019 у Wayback Machine.] // Міністерство культури Російської Федерації, 07.10.2016
  13. ↑ ВЦИОМ опублікував рейтинг найпопулярніших російських акторів, музикантів і письменників. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
  14. ↑ директор Радгоспу імені Леніна" висунутий в Президенти Росії Meduza, [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] 01.12.2017
  15. ↑ ЗНФ підбив підсумки першої п'ятирічки і оновив керівництво [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] 29.11.2018
  16. ↑ Бойовики Бородай і Прилєпін стануть депутатами російської Держдуми. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  17. ↑ В РФ підірвали автомобіль російського пропагандиста Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  18. ↑ Малюк про ліквідацію зрадників та воєнних злочинців: Їх наздогнали «кармічні борги» перед українським народом. hromadske.ua (укр.). 25 березня 2024. Процитовано 26 березня 2024.
  19. ↑ В России взорвали автомобиль Захара Прилепина. Идеолог и участник войны с Украиной ранен
  20. ↑ Росіяни заявили про затримання нібито причетного до підриву Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  21. ↑ СК РФ вже знайшов "український слід" у вибуху авто Прилєпіна – DW – 06.05.2023. dw.com (укр.). Процитовано 8 травня 2023.
  22. ↑ Росія звинуватила США в підриві автомобіля пропагандиста Прилєпіна. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  23. ↑ МЗС Росії звинуватило Україну і “західних покровителів” у підриві автомобіля Прилєпіна. Українська правда (укр.). Процитовано 8 травня 2023.
  24. ↑ Прилєпін вперше став на ноги після замаху. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 7 липня 2023.
  25. ↑ Прилепин объявил, что стал замкомандира полка в Росгвардии. Радио Свобода (рос.). 1 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  26. ↑ Письменник-політрук: Захара Прилєпіна призначено заступником командира полку у складі Росгвардії. ФОКУС (укр.). 1 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  27. ↑ Письмо из провинции лучшим людям. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2017.
  28. ↑ Андрій Піонтковський: Оказался наш Трампец… [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.] 20-02-2017
  29. ↑ Бі-бі-сі: Литературное агентство отказалось представлять Прилепина [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. 17.02.2017
  30. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 27 березня 2023.
  31. ↑ ЕС ввел персональные санкции против Пескова, Сечина и других – DW – 28.02.2022. dw.com (рос.). Процитовано 27 березня 2023.
  32. ↑ The UK Sanctions List. GOV.UK (англ.). Процитовано 27 березня 2023.
  33. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (20 липня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 15: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 27 березня 2023.
  34. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Захар Прилєпін
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Захар Прилєпін
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Захар_Прилєпін&oldid=43687306