Зекіє-Султан
Зекіє-Султан | |
---|---|
осман. زکیه سلطان | |
Народилася | 12 січня 1871 Стамбул, Османська імперія |
Померла | 13 липня 1950 (79 років) По |
Країна | Османська імперія |
Місце проживання | По |
Діяльність | аристократка |
Знання мов | османська |
Рід | Османи |
Батько | Абдул-Гамід II |
Мати | Bedrifelek Kadınd |
Брати, сестри | Şehzade Mehmed Selimd і Naile Sultand |
Зекіє Султан (осман. زکیه سلطان ; «невинна, незаплямована»; 12 січня 1872 — 13 липня 1950) — османська принцеса, дочка султана Абдул-Гаміда II і Бедріфелек Кадин-ефенді.
Зекіє-Султан народилася 12 січня 1872 року в палаці Долмабахче.[1] Її батьком був Абдул-Гамід II, син Абдул-Меджида I і Тірімуджган Кадин.[2] Її мати була Бедріфелек-Кадин, [3] [4] дочка принца Мехмеда Карзега.[5] Вона була третьою дитиною, другою дочкою свого батька і другою дитиною своєї матері. У неї було два брати: Шехзаде Мехмед Селім, на два роки старший за неї, і Шехзаде Ахмед Нурі, на шість років молодший за неї. Вона була однією з улюблених дочок Абдул-Гаміда, разом із Найме-Султан та Айше-Султан.[6]
Після вступу на престол Абдул-Гаміда 31 серпня 1876 року[7] імператорська родина залишилася в палаці Долмабахче. У 1877 році Зекіє та інші члени імператорської родини оселилися в палаці Йилдиз[8] після того, як 7 квітня 1877 року туди переїхав Абдул-Гамід.[9] .
Зекіє почала свою освіту в 1879 році, у віці семи років, у павільйоні Іхламур разом зі своїм братом Шехзаде Мехмедом Селімом і дітьми Султана Абдула Азіза, Шехзаде Мехмедом Шевкетом, Есмою-Султан і Шехзаде Мехмедом Сейфеддіном. Вона вивчала географію, Коран і турецьку мову. Вона також читала англійські та французькі книги,[10] її також навчали музики. Спочатку вона здобула музичну освіту у Ломбарді Бея, а після одруження у француженки мадам Авіснад Бавіс. Вона вивчала як турецьку, так і європейську музику.[10]
У 1887 році Зекіє була заручена з Алі Нуреддіном-пашею,[11] старшим сином Газі Османа-паші та Затіґюль Ханім, жінки, яка раніше була в гаремі султана Абдул-Азіза,[12][13] У 1889 році, у віці сімнадцяти років, її батько подарував їй наряди і влаштував одруження з трьома дочками султана Абдул-Азіза, принцесами Саліхою-Султан, Назіме-Султан і Есмою-Султан.[14] Шлюбний контракт було підписано 15 березня 1889 року в палаці Їилдиз.[11] Заступником Зекіє був Мехмед Явар-ага, а свідком — Мехмед Чевхер-ага. Заступником Алі Нуреддіна був великий візир Мехмед Каміль-паша.[11] Весілля відбулося 20 квітня 1889 року в палаці Їлдиз.[11][1][2][15]
За турецькою традиціїєю після шлюбу принцесам виділяли палаци. Зекіє був виділений палац Ортакьой.[16] Колись цей палац належав її тітці Медісі-Султан, зведеній сестрі її батька, де вона проживала зі своїм першим чоловіком.[17] На другий день після весілля Зекія переїхала до палацу Ортакьой, де служили 80 чоловіків і 80 жінок.[17] У 1898 році молодший брат Алі Нуреддіна, Мехмед Кемаледдін-паша, одружився з її молодшою зведеною сестрою Найме-Султан.[13] Її палац був побудований поруч із палацом Зекіє, і дві будівлі стали називатися «Маєтками-близнюками».[14]
У них було дві дочки: Ульвіє Шукріє Ханімсултан 1890 року народження, яка померла у віці близько трьох років 23 лютого 1893 року, і Фатьма-Аліє Ханімсултан 1891 року народження[2]. Фатьма-Аліє у 1911 році вийшла заміж за Мехмеда Мухсіна Єгена, члена єгипетської родини Єгенів. Подружжя мало двох синів: Османа Хайдер-бея, який народився 5 вересня 1912 року, і Саліха Зекі-бея, який народився 4 вересня 1921 року. Від них у Зекіє була правнучка Фатьма Ясемін-Єген (нар. 18 вересня 1973) і правнук Мухсін Осман-Єген (нар. 14 грудня 1977).[18]
Зекіє-Султан і Алі Нуреддін-паша поважали музику, і в своєму маєткувона грала на піаніно. Вона також цікавилася мистецтвом.[19] Протягом місяця Рамадан вона годувала бідних і надавала їм фінансову допомогу. Також Зекіє вручила подарунки гостям, які прийшли на іфтар. Вона брала участь у різних благодійних кампаніях, що зробило її відомою як сприйнятливу та доброзичливу принцесу. Ходили чутки, що Нуреддін-паша зустрів красиву гречанку біля Бон-Марше в Бейоглу, і що вона пізніше стала його коханкою. Чутки дійшли до Абдул-Гаміда II, який закликав Зекіє-Султан розлучитися з чоловіком, але вона відмовилася. Мабуть, через деякий час гречанку вбили люди султана.[20]
Під час вигнання імператорської сім'ї в березні 1924 року Зекіє та її сім'я, включаючи чоловіка, доньку та онуків, оселилися в По, Атлантичні Піренеї, Франція[4][13][21][22], де вся родина жила в один номер у готелі, який вони ніколи не платили, оскільки Пашаг був онуком Газі Османа Паші. Її мати вирішила залишитися в Туреччині, у своєму маєтку в Серенцебеї, де вона померла в 1930 році[22].
За словами Неслішах-Султан, вона була пухкою, майже не виходила з дому й втратила більшу частину волосся. Вона одягалася й носила світлу перуку. В останні роки Зекіє збирала мініатюрних тварин, кіз, квіти, а також їла багато солодкого.[23]
Зекіє Султан померла 13 липня 1950 року в По, Атлантичні Піренеї, Франція, у віці сімдесяти восьми років, і була там похована.[4][13][24] Її чоловік пережив її на два роки і помер у 1952 році.[25]
- Орден Дому Османа[26]
- Орден Меджіді, прикрашений коштовностями[26]
- Орден Благодійності 1-го ступеня[26]
Ім'я | Народження | Смерть | Примітки |
---|---|---|---|
Алі Нуреддін-паша (одружений 20 квітня 1889; 1867—1953) | |||
Ульвіє Шукріє Ханім-Султан | прибл. 1890 рік | Лютий 1893 року | Народилася і померла у дитинстві в палаці Ортакьой; похована на кладовищі Ях'я Ефенді |
Фатьма Аліє Ханім-Султан | прибл. 1891 рік | 14 квітня 1972 року | Народилася в палаці Ортакьой; заміжня і мала дітей; помер у Стамбулі, похована на кладовищі Ях'я Ефенді |
- У телесеріалі Payitaht: Abdülhamid 2017 року Зекіє Султан грає турецька актриса Туґче Кумрал.[27]
8. Махмуд II | ||||||||||||||||
4. Абдул-Меджид I | ||||||||||||||||
9. Безміялем-Султан | ||||||||||||||||
2. Абдул-Гамід II | ||||||||||||||||
5. Тірімуджган-Кадин | ||||||||||||||||
1. Зекіє-Султан | ||||||||||||||||
6. Мехмед Карзег | ||||||||||||||||
3. Бедріфелек-Кадин | ||||||||||||||||
- ↑ а б Sakaoğlu, 2008, с. 687.
- ↑ а б в Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 25.
- ↑ Uluçay, 2011, с. 253.
- ↑ а б в Brookes, 2010, с. 291.
- ↑ Akyıldız, Ali (2018). Son Dönem Osmanlı Padişahlarının Nikâh Meselesi. с. 697.
- ↑ Uluçay, 2011, с. 246.
- ↑ Clare, Israel Smith (1885). Illustrated Universal History: Being a Clear and Concise History of All Nations. P. W. Ziegler & Company. с. 549.
- ↑ Oriental Gardens: An Illustrated History. Chronicle Books. 1992. с. 21. ISBN 978-0-811-80132-4.
- ↑ NewSpot, Volumes 13-24. General Directorate of Press and Information. 1999.
- ↑ а б Uru, 2010, с. 7.
- ↑ а б в г Uru, 2010, с. 13.
- ↑ Uru, 2010, с. 15.
- ↑ а б в г Uluçay, 2011, с. 254.
- ↑ а б Brookes, 2010, с. 159.
- ↑ Uluçay, 2011, с. 236.
- ↑ Uru, 2010, с. 10.
- ↑ а б Uru, 2010, с. 35.
- ↑ Uru, 2010, с. 20.
- ↑ Uru, 2010, с. 50.
- ↑ Uru, 2010, с. 51.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 689.
- ↑ а б Uru, 2010, с. 53.
- ↑ Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. с. 100. ISBN 978-9-774-16837-6.
- ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 687—689.
- ↑ Uru, 2010, с. 55.
- ↑ а б в Yılmaz Öztuna (1978). Başlangıcından zamanımıza kadar büyük Türkiye tarihi: Türkiye'nin siyasî, medenî, kültür, teşkilât ve san'at tarihi. Ötüken Yayınevi. с. 165.
- ↑ Payitaht Abdülhamid Zekiye Sultan (Tuğçe Kumral) Kimdir?. Процитовано 5 липня 2020.
- Brookes, Douglas Scott (2010). The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem. University of Texas Press. ISBN 978-0-292-78335-5.
- Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
- Uluçay, Mustafa Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ankara: Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.
- Uru, Cevriye (2010). Sultan II. Abdülhamid'in kızı Zekiye Sultan'in Hayatı (1872-1950) (Master Thesis) (тур.). Marmara University Institute of Social Sciences.