Кайса Оллонґрен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кайса Оллонгрен
нід. Kajsa Ollongren
Кайса Оллонгрен
Кайса Оллонгрен
Міністр оборони Нідерландів
10 січня 2022 — 2 липня 2024
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникГенк Камп
НаступникРубен Брекельманс
Другий віцепрем'єр-міністр Нідерландів
14 травня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникВоутер Кулміс
НаступникВопке Гукстра
Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
14 квітня 2020 — 10 січня 2022
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникРаймон Нопс
НаступникГанке Брюїнс Слот
26 жовтня 2017 — 1 листопада 2019
Прем'єр-міністрМарк Рютте
ПопередникРональд Пластерк
НаступникРаймон Нопс
Мер Амстердама
5 жовтня 2017 — 26 жовтня 2017
ПопередникЕбергард ван дер Лаан
НаступникЕрік ван дер Бург
Народилася28 травня 1967(1967-05-28) (57 років)
Лейден, Нідерланди
Відома якполітична діячка
ГромадянствоНідерланди Нідерланди
Національністьнідерландка, шведка
Alma materАмстердамський університет
Національна школа адміністрації
Політична партіяДемократи 66[1]
БатькоАлександр Оллонґрен
МатиГунвор Лундгрен
У шлюбі зІрен ван ден Брекель
Діти2
Професіяполітикиня, державна службовиця
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого III ступеня Officer of the order Orange-Nassau
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Карін Гільдур «Кайса» Оллонґрен (нар. 28 травня 1967(19670528)) — нідерландсько-шведська політикиня, яка обіймала посаду Міністерки оборони Нідерландів з 10 січня 2022 до 2 липня 2024 року. Член партії Демократи 66 (D66). У минулому була міністеркою внутрішніх справ і відносини Королівства та другою віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Марка Рютте (2017-2022 роки), а також недовго була пані мером Амстердама (жовтень 2017).[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Кайса Оллонґрен народилася 28 травня 1967 року в Лейдені в родині Александра Оллонґрена, який був астрономом і науковцем з Нідерландської Ост-Індії, та його дружини Ґунвор Лундґрен, яка походила зі Швеції. Оллонгрен (спочатку Ållongren) — фіно-шведська дворянська родина, яка була включена до нідерландської знаті у 2002 році.[3]

Оллонґрен виросла в Угстгесті, де вона відвідувала середню школу Рейнландського ліцею з 1979 по 1985 рік. Потім вступила до Амстердамського університету, де спочатку вивчала економіку у 1985—1986 роках, але в 1986 перейшла на історичний факультет, де в 1991 році здобула ступінь магістра. Згодом Оллонґрен вивчала державне управління в Національній школі адміністрації у Парижі, Франція та міжнародні відносини в Інституті Клінгендала.[4]

Кар'єра на державній службі

[ред. | ред. код]

Після навчання Кайса Оллонґрен працювала в Міністерстві економіки з 1992 по 2007 рік, спершу офіцером з питань Центральної та Східної Європи, потім головою з питань парламенту, з 2001 року директоркою з європейської інтеграції та стратегічного розвитку, а з 2004 року — заступницею генерального директора з економічної політики.

Оллонґрен була п'ятою у списку кандидатів від D66 на парламентських виборах 2006 року, але партія отримала лише 3 місця.

З 2007 року була заступницею генерального секретаря, а з серпня 2011 року — генеральною секретаркою Міністерства загальних справ.[4] Це зробило її основною радницею головного радника.[5]

З червня по жовтень 2010 року Кайса Оллонґрен була секретаркою формування Кабінету міністрів, що призвело до створення першого кабінету Рютте.[4]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Муніципальна рада в Амстердамі (2014—2017)

[ред. | ред. код]

У червні 2014 року Оллонґрен стала олдервумен і заступницею мера Амстердама від партії D66 з портфелем питань у сфері економіки, морського транспорту, аеропорту, мистецтвта й культури, місцевих ЗМІ, памяток, району Центрум і т. д., що були розроблені у співпраці D66, VVD та SP.[6]

5 жовтня 2017 року після смерті Ебергарда ван дер Лаана, викликаної хворобою, Кайса Оллонґрен розпочала виконувати обов'язки мера.[6][7]

Міністр внутрішніх справ і відносин Королівства

[ред. | ред. код]

Оллонґрен була міністеркою внутрішніх справ і відносин Королівства та віцепрем'єр-міністеркою в третьому кабінеті Рютте, який вступив на посаду 26 жовтня 2017 року.[8]

З жовтня 2019 по 14 квітень 2020 року Оллонґрен перебувала у відпустці у зв'язку з проблемами зі здоров'ям. У цей час її обов'язки тимчасово виконували:[8]

  • Раймонд Нопс як міністр внутрішніх справ і відносин Королівства
  • Анк Бійлевелд як міністр AIVD
  • Стентє ван Вельдховен як міністр навколишнього середовища та житла
  • Воутер Кулміс як віцепрем'єр (залишився на посаді до 14 травня 2020 року).

Зростаюча нестача житла була важливою проблемою в цей період. Оллонґрен поставила за мету будувати 75 000 будинків у Нідерландах щороку, але цьому завадила азотна криза, яка виникла в Нідерландах у 2019 році, коли було призупинено заявки на отримання дозволів для приблизно 18 000 будівельних та інфраструктурних проєктів.[9] Але Оллонґрен звинуватили в тому, що вона не надала достатньої уваги цій справі. Поєднання коронавірусної та азотної криз призвели до висунення Оллонґрен недовіри від імені Сенату, що відбулося вперше з 1875 року.[9]

Міністр оборони

[ред. | ред. код]

У четвертому кабінеті Рютте Кайса Оллонґрен отримала посаду Міністерки оборони.[10]

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]

На початку свого перебування на посаді Оллонґрен погодилася надати Україні 200 ракет ППО FIM-92 Stinger і 50 протитанкових систем Panzerfaust 3, а також 400 ракет у відповідь на вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.[11]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 27 січня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[12]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Оллонґрен одружена з телепродюсеркою Ірен ван ден Брекель.[5] У пари є двоє дітей.[13]

Визнання

[ред. | ред. код]
  • 2011 — Найвпливовіша жінка за версією Volkskrant Топ-200 найвпливовіших нідерландських директорів щоденної газети de Volkskrant[14]
  • 2017 — Найвпливовіша жінка Нідерландів у категорії державного управління в Opzij Top 100 феміністичного щомісячника Opzij[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Parlement.com
  2. ↑ Vicepremier Kajsa Ollongren (D66), een vertrouweling van Rutte. nos.nl (нід.). Процитовано 10 березня 2022.
  3. ↑ Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (17 листопада 2016). Noord-Nederlandse adellijke families - Adel - Hoge Raad van Adel. www.hogeraadvanadel.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
  4. ↑ а б в Drs. K.H. (Kajsa) Ollongren. www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2022.
  5. ↑ а б ‘Het is goed om je hoofd boven het maaiveld uit te steken’. FD.nl (нід.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
  6. ↑ а б Koninkrijksrelaties, Ministerie van Binnenlandse Zaken en (19 червня 2014). Kajsa Ollongren wethouder en locoburgemeester in Amsterdam - Nieuwsbericht - Algemene Bestuursdienst. www.algemenebestuursdienst.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 10 березня 2022.
  7. ↑ Amsterdam. Burgemeester Van der Laan overleden. Amsterdam.nl (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  8. ↑ а б Minister Ollongren neemt functie van vicepremier weer op zich. www.parlement.com (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  9. ↑ а б Ollongren is een manager, niet iemand van de politieke strijd. NRC (нід.). Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  10. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
  11. ↑ Reuters (26 лютого 2022). Dutch to supply anti-tank, air defence rockets to Ukraine. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  12. ↑ Указ Президента України від 27 січня 2023 року № 47/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. ↑ Zaken, Ministerie van Algemene (5 січня 2022). Kajsa Ollongren - Rijksoverheid.nl. www.rijksoverheid.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  14. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.nl. Процитовано 10 березня 2022.
  15. ↑ Opzij Top 100. Opzij. Jrg 45, грудень 2017
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кайса_Оллонґрен&oldid=43644109