Канченджанґа
Канченджанґа Kangchenjunga | ||||
Канченджанґа уранці з Чоуда-Пері, Сіккім | ||||
27°42′09″ пн. ш. 88°08′54″ сх. д. / 27.70250° пн. ш. 88.14833° сх. д. | ||||
Країна | Непал, Індія[1] | |||
---|---|---|---|---|
Регіон |
Taplejung Districtd Сіккім | |||
Розташування | Азія | |||
Система | Гімалаї | |||
Тип | гора | |||
матеріал | вапняк | |||
Висота | 8586 м[2][3] (3-тє місце) | |||
Висота відносна |
3922 м ↓ 4664 м[2] (29-те місце) | |||
Ізоляція |
124,32 км → Еверест Південна (8749 м)[4] | |||
Список |
| |||
Перше сходження | 25 травня 1955, Джо Браун, Джордж Банд | |||
Маршрут | Сходження по снігу, льоду | |||
Канченджанґа на мапі Непалу | ||||
Канченджанґа у Вікісховищі |
Канченджанґа (англ. Kangchenjunga, непалі: कञ्चनजङ्घा, Kanchanjaŋghā, лімбу: SewaLungma) — третя за висотою вершина світу (після Евересту і K2), висота 8586 м над рівнем моря[5].
Назва «Канченджанґа» означає «п'ять снігових скарбів», посилаючись на п'ять вершин гори (Головна, Західна, Південна, Центральна та Кангбачен), чотири з яких вищі за 8450 м, що символізують п'ять «скарбів»: золото, срібло, коштовне каміння, зерно і священні книги. Три з п'яти піків розташовані на кордоні непальського округу Таплежунґ та індійського штату Сіккім, ще два — цілком в окрузі Таплежунґ.
- Канченджанґа (Головна) (висота — 8586 м / відносна висота — 3922 м / ізоляція — 124,32 км)[4];
- Ялунг-Канг або Канченджанґа Західна (Yalung Kang: 8505 м / 135 м / 1,11 км)[6];
- Канченджанґа Південна (8476 м / 76 м / 1,44 км)[7];
- Канченджанґа Центральна (8473 м / 33 м / 0,56 км)[8];
- Кангбачен (7903 м / 103 м / 1,42 км)[9];
Ще однією із вершин, шостою за рахунком та п'ятим восьмитисячником, вважається вершина на плечі Канченджанґи Західної (Yalung Kang Shoulder: 8200 м / 40 м). На схід-південний-схід від Канченджанґи Південної розташована вершина Зему-Канґ (7780 м / 140 м / 0,81 км)[10].
До 1852 року Канченджанґа вважалася найвищою горою світу, проте розрахунки, виконані після експедиції 1849 року, показали, що Еверест вищий, а Канченджанґа є третьою за висотою вершиною.
Перше успішне сходження було здійснено 25 травня 1955 року учасниками британської експедиції Джо Брауном та Джорджем Бандом.
На сьогоднішній день на Канченджангу прокладені 11 різних маршрутів сходження (не враховуючи варіант Бюлера 1988 року)[11].
Попри загальносвітову тенденцію зниження смертності під час гірських сходжень, у випадку з Канченджанґою правило не працює. В останні роки кількість трагічних випадків виросла до 22 % і падати не збирається.[12] В Непалі існує легенда, що Канченджанґа — гора-жінка, і вона вбиває всіх жінок, котрі намагаються піднятися на її вершину.
Єдиною жінкою, котрій вдалося піднятися на вершину і спуститься назад, довгий час була британська альпіністка Джінетт Харрісон, що підкорила Головну вершину у 1998 році. Через півроку вона загинула під час сходження на Дхаулагірі.
-
Вид з Дарджилінга
-
Вид зі сходу
-
Вид з Південного Сіккіму
- ↑ Найвища вершина знаходиться точно на кордоні між Індією та Непалом [1] [Архівовано 19 грудня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Jurgalski, E.; de Ferranti, J.; Maizlish, A. (оновлено: 20-03-2011). High Asia II – Himalaya of Nepal, Bhutan, Sikkim and adjoining region of Tibet. Peaklist.org. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Різні джерела надають різні дані, на офіційних непальських мапах — 8586 м, також інколи 8598 м
- ↑ а б Kangchenjunga, India/Nepal. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 17 червня 2016.
- ↑ Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1. - Третя за висотою вершина планети с. 271.
- ↑ Yalung Kang, Nepal. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Kangchenjunga South, India. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Kangchenjunga Central, India. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Kangbachen, Nepal. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Zemu Kang, India. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Канченджанґа. Всі маршрути сходження на третій по висоті восьмитисячник світу - 4sport.ua. 4sport.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
- ↑ Буде організовано екскурсії на одну з найнебезпечніших вершин світу. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
Це незавершена стаття про гірську вершину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |