Кліматичний оптимум
Кліматичний оптимум (від лат. optimum, «найкращий») — найтепліший інтервал часу в кожній теплій фазі четвертинного періоду.
Кліматичні оптимуми визначено для усіх міжльодовикових періодів і для голоцену. Усередині оптимуму голоцену (9000-5000 років до н. е.) іноді виділяється пізній період під назвою Атлантичний оптимум (близько 6000-5000 років до н. е.). У голоцені також існував другий або «малий» кліматичний оптимум (МКО) — період короткочасного потепління в VIII–XIII століттях[1], також відомий як середньовічний кліматичний оптимум. Оптимум останнього перед голоценом передльодовтков'я (микулинсmкого, або еємського) настав приблизно 125 тис. років тому.
Микулинське (Еємське) міжльодовиков'я тривало від 135 тис. років до н. е. до 115 тисяч років до н. е.[2] Оптимум цього міжльодовиков'я мав такі характеристики[3]:
- температура вища за сучасну,
- межа криги на 800 км на північ від сучасної і, можливо, літню відсутність льоду в Льодовитому океані,
- межа лісу в Сибіру на 600 км на північ від сучасної, з лісами замість тундри на усій території Чукотки,
- оледеніння в Гренландії істотно менше, ніж нині. Крига, що розтанула в Гренландії, додали від 4 до 5,5 м до рівня океанів.
Кліматичний оптимум голоцену тривав приблизно з 9000 до 5000 років до н. е. і зазвичай пояснюється позитивною фазою циклів Міланковича у цей час. Впродовж цього періоду температура була істотно вища за сучасну (зазвичай наводяться оцінки в діапазоні 1-3 °C[4]). Дослідження в Сибіру вказують на більш високі місцеві температури, з перевищенням над сучасними до 3-9 °C взимку і 2-6 °C влітку[5]. Літні температури на Алясці також були на 2-3 °C вище, ніж нині[6].
Кількість криги в Арктиці було істотно меншим, ніж нині[7]. Крижаний покрив Гренландії бул меншим[8], хоча сучасна наука вважає, що льодовики зберігались[9].
Також відомий як другий кліматичний оптимум, середньовічний кліматичний оптимум. Існування цього періоду в Північній півкулі (Європі і Сибіру) в VIII–XIII століттях з температурами, які більш ніж на 1 °C перевищують сучасні (у Гренландії — до 2 °C) не ставиться під сумнів.
Ряд фахівців заперечує глобальне потепління під час малого оптимуму. Наприклад, позиція Міжурядової групи експертів по зміні клімату (МГЕЗК, англ. IPCC) за час з 1990 по 2001 рік змінилася від визнання до невизнання середньовічного оптимуму (див. порівняння температурних графіків із звітів МГЕЗК справа). Один з провідних прибічників теорії антропогенного глобального потепління (АГП) Майкл Манн написав 4 червня 2003 року: «Було б добре постаратися обмежити уявний середньовічний теплий період, хоч у нас і немає доки реконструкції температури для півкуль для того часу»[10]. Критики АГП стверджують, що прибічники теорії занизили температури середньовічного теплого періоду безпідставно з метою оголошення сучасних температур безпрецедентно високими.
- Малий льодовиковий період
- Римський кліматичний оптимум
- Кліматичний песимум раннього Середньовіччя
- Середньовічний кліматичний оптимум
- Зміна клімату
- Проблема 100 000 років
- Климатический оптимум в БСЭ[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Клиге Р. К., Воронов А. М., Селиванов А. О. Формирование и многолетние изменения водного режима Восточно-Европейской равнины [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.]. М.: Наука, 1993. С. 55
- ↑ Donald Rapp. 0qc&pg=PA85 Ice Ages and Interglacials: Measurements, Interpretation and Models[недоступне посилання]. Springer, 2009. С. 85.
- ↑ Arctic climate impact assessment [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.] С. 48
- ↑ Andrew Goudie. Environmental change. Oxford University Press, 1992. С. 161
- ↑ Кошкарова В.Л. Кошкаров А.Д. (2004). Региональные особенности изменения ландшафтов и климата Севера Средней Сибири в голоцене. Геология и геофизика. 45 (6): 672—685.
- ↑ D.S. Kaufman, T.A. Ager, N.J. Anderson, P.M. Anderson, J.T. Andrews, P.J. Bartlein, L.B. Brubaker, L.L. Coats, L.C. Cwynar, M.L. Duvall, A.S. Dyke, M.E. Edwards, W.R. Eisner, K. Gajewski, A. Geirsdottir, F.S. Hu, A.E. Jennings, M.R. Kaplan, M.W. Kerwin, A.V. Lozhkin, G.M. MacDonald, G.H. Miller, C.J. Mock, W.W. Oswald, B.L. Otto-Bliesner, D.F. Porinchu, K. Ruhland, J.P. Smol, E.J. Steig, B.B. Wolfe (2004). Holocene thermal maximum in the western Arctic (0-180 W). Quaternary Science Reviews. 23: 529—560. doi:10.1016/j.quascirev.2003.09.007.
- ↑ NSIDC Arctic Sea Ice News. Архів оригіналу за 28 квітня 2009. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Dansgaard W. Frozen Annals Greenland Ice Sheet Research. Odder, Denmark: Narayana Press. с. 124. ISBN 87-990078-0-0.
- ↑ Hansson M, Holmén K (Nov 2001). Geophy Res Lett. 28 (22): 4239—42. doi:10.1029/2000GL012317.
{{cite journal}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Hacked climate emails: conspiracy or tempest in a teapot?. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 5 листопада 2015.