Корнієнко Євдокія Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнієнко Євдокія Антонівна
Народилася1914
Катеринослав, Російська імперія
Померлагрудень 1985
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Національністьукраїнка
Діяльністьдержавна діячка
ПартіяКПРС
НагородиОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Євдокія Антонівна Корнієнко (1914(1914), місто Катеринослав, тепер Дніпро — 1985, місто Київ) — українська радянська комсомольська діяч, секретар ЦК ЛКСМУ. Кандидат історичних наук (1952), доцент (1954).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1934 році закінчила історико-економічний факультет Дніпропетровського державного університету та виїхала на роботу на Далекий схід СРСР. У 1934—1937 роках працювала вчителем історії в середніх школах сіл Переяславка та Амурське.

З 1937 року — інспектор Управління Вищої школи Народного комісаріату освіти Української РСР із суспільних наук в місті Києві.

3 серпня 1940 — червень 1945 року — секретар ЦК ЛКСМ України по школах (по роботі серед шкільної молоді і піонерів).

Під час німецько-радянської війни брала участь в організації партизанського руху в Україні.

У червні 1945 — червні 1948 року — заступник начальника Управління у справах вищої школи при Раді міністрів УРСР.

У червні 1948 — вересні 1949 року — завідувач відділу ЦК КП(б)У по роботі серед жінок.

У вересні 1949—1952 роках — аспірант Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) у Москві. У 1952 році захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук.

У 1952—1954 роках — завідувач кафедри Київського інституту кінематографів.

У 1954—1964 роках — доцент кафедри історії Київського політехнічного інституту.

Потім викладала в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова.

У 1980-х роках — персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві.

Померла в грудні 1985 року в Києві.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]