Крогулець
село Крогулець | |
---|---|
Став у Крогульці | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Васильковецька громада |
Код КАТОТТГ | UA61060090040094780 |
Основні дані | |
Перша згадка | 1574 |
Населення | 869 |
Поштовий індекс | 48256 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°06′01″ пн. ш. 26°00′25″ сх. д.H G O |
Водойми | р. Нічлава |
Найближча залізнична станція | Кругулець |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54 |
Карта | |
Мапа | |
|
Кро́гулець (давніше: Крегулець) — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.. До 2015 адміністративний центр колишньої Крогулецької сільської ради.
Розташоване у верхів'ї р. Нічлава (ліва притока Дністра) на берегах одного з її витоків, за 15 км від районного центру, залізнична станція на лінії Копичинці–Ярмолинці. Через Крогулець пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.
Територія — 4,71 кв. км. Дворів — 257 (2014).
- Хорватське племінне об'єднання (8—10 ст.),
- Київська Русь (10—11 ст.),
- Теребовлянське князівство (1084—1141),
- Теребовлянська земля Галицького князівства (1141—1199),
- Галицько-Волинське князівство (1199—1349),
- Подільське князівство (1363—1404),
- Скальський округ (кін. 14 ст.),
- Велике князівство Литовське (1404—1434),
- Королівство Польське (1434—1569),
- Перша Річ Посполита (1569—1672),
- Османська імперія (1672—1699),
- Перша Річ Посполита (1700—1772),[1]
- Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Австро-Угорщина (1772—1810, 1815—1915, 1917—1918),
- Село громада Крогулець деканат Крогулець циркулу Заліщики Австрійської імперії (за Йосифинською метрикою — 1785—1788),
- Гміна Крогулець Циркул Чортків Австрійської імперії (за Францисканською метрикою — 1815—1854),
- Гміна Крогулець Гусятинського повіту Австро-Угорщини (1863—1914),
- Російська імперія (1810—1815),
- Російська імперія (1915—1917),
- Тернопільської військової области ЗУНР (1918—1919),
- Друга Польська Республіка (1920——1939),
- Гміна Васильківці Копичинецького повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1921—1939),
- Крогулецька сільська рада Гусятинського району Тернопільської области УРСР (СРСР) (1939—1941),
- Крайсгауптманшафт Чортків (1941—1944),
- Крогулецька сільська рада Тернопільської області
- Гусятинського (1944—1959), Копичинецького (1960—1963), Чортківського (1963—1965), Гусятинського (1965—1991) району УРСР (1944—1991)
- Гусятинського району (1991—2015) України
- Васильковецька сільська громада
- Гусятинського району (2015—2020) Тернопільської области України,
- Чортківського району (від липня 2020) Тернопільської области України.
Назва поселення вказує, що за номінацією утворення воно могло виникнути від прикметник круглий, в значення округлий. Тобто воно відображає особливість тополандшафту навколишньої території, на якому розміщене село. Це навколишня територія населеного пункту, яка знаходиться на поверхні округлої форми[2].
У селі виявлено старожитності трипільської, омарівської, голіградської, черняхівської та ранніх слов'ян культур[3].
3 березня 1578 р. король Стефан Баторій надає Станіславу Копичинському привілей на заснування містечка на німецькому (тевтонському) праві на своєму ґрунті, що по-простому зветься Крогулець та знаходиться на річці Нічлаві та біля лісу Вісєнча[4].
У XVIII—XIX ст. — село у власності Городиських.
1884 р. прокладено залізницю з Чорткова до Гусятина.
В 1905 р. відбувся селянський страйк, який влада придушила за допомогою війська.
У 1940 р. органи НКВС заарештували і знищили членів місцевого осередку ОУН — Теодора Антонюка (1921–1941), Михайла Мальського (1920–1941), Василя Парастюка (1922–1941), Івана Процишина (1910–1941), Василя Рога (1918–1941), Дмитра Родича (1919–1941).
Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано зі села 231 осіб, з них 64 не повернулися додому.
Понад 30 крогулівчан були репресовані під час національно-визвольної боротьби українського народу середини 20 ст. В УПА загинули: Ярослав Багрій (1914–1946), Іван Прокопишин («Ніч»; 1914–1946), Ярослав Прунько (1926–1946), Степан (1921–1946) і Теодозій (1927–1947) Роги, Василь (1918–1945) і Деонізій (1923–1945) Стефанці, Василь Чорній (“Хмара”; 1915–1946).
З 24 липня 2015 року Крогулець належить до Васильковецької громади[5].
З 1 вересня 2017 року на платформі Кругулець зупиняється дизель-поїзд Тернопіль-Гусятин. Відправлення з Тернополя о 9.10.
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610231, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 628 виборців, явка 54,30%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 37,87%, за «Голос» — 9,76%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — по 9,47%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Алла Стечишин (самовисування) — 39,33%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,51%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 13,72%[7].
- церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці з дзвіницею (18 ст., ПЦУ; дерев'яні; реконструйовані; пам'ятки архітектури національного значення),
- церква святого Володимира Великого (2008; УГКЦ),
У селі є каплиця.
- Поселення Крогулець І (трипільська, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1414;
- Поселення Крогулець ІІ (голіградська та черняхівська культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1415;
- Поселення Крогулець III (комарівсько-тшинецька, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1416.
На південній околиці Крогульця росте дубовий ліс «Ріг».
У 1991 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.
Споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965),
- пам'ятник-погруддя Богданові Лепкому (1992; скульптор В. Садовник).
Встановлено:
- пам'ятні хрести на честь скасування панщини,
- громадського руху 2-ї половини 19 ст. за тверезість,
- воякам УПА, Борцям за волю України,
- меморіальну таблицю на будинку, де у 1891—1901 рр. проживала родина Лепких (1991).
Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», Братство тверезості (за активної участі о. Ісидора Кисілевського (1848—1927), який із 1882 р. служив парохом у селі), кооператива.
Наприкінці 19 ст. збудовано приміщення для двокласної школи, де навчали українською мовою. У 1972 р. споруджено нову будівлю.
У 1948 р. організовано колгосп.
Діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, літературно-меморіальний музей Б. Лепкого (1991) у місцевій школі, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, три торгових заклади.
Станом на 2014 у селі (разом з хутором Канал) проживала 891 особа.
Чисельність населення, чол. | |
---|---|
2001 | 2014 |
869 | 758 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 865 | 99.54% |
російська | 4 | 0.46% |
Усього | 869 | 100% |
- Народилися
- Ярослава Волошин (нар. 1922) — педагог, громадська діячка в Канаді.
- Дарія Глібовицька (1863–1934) — співачка, піаністка, фольклористка.
- Омелян Глібовицький (1857—1905) — український греко-католицький священник, прозаїк, публіцист, громадський діяч[9].
- Богдан Гринюка (нар. 1990) — науковець, історик, археолог, краєзнавець, кандидат історичних наук.
- Орест Савка (нар. 1939) — режисер, актор, заслужений діяч мистецтв України.
- Володимир Стефанець (1964 р. н.) — редактор, публіцист, заслужений журналіст України.
- Микола Лепкий (1878—1945) — педагог, політичний і просвітницький діяч, прозаїк-документаліст.
- Богдан Кисілевський (1887–1957) — лікар, громадський діяч.
- Андрій Місяць (1977—2022) — лікар, організатор охорони здоров'я[10].
- Перебували
- Лонгин Глібовицький (1848—1920) — адвокат, літератор, громадський діяч[11].
- о. Михайло Глібовицький[12] — священник та письменник.
- о. Сильвестр Лепкий (1845–1901), батько братів Лепких;
- Ігор Ґерета — археолог, краєзнавець, громадсько-політичний діяч.
- Федір Погребенник — доктор філологічних наук.
- Євген Прісовський — доктор філологічних наук.
- Роман Смик — доктор медицини, племінник Богдана Лепкого.
- Томаш Городиський — дідич села, польський політик (крайній консерватор)[13]
У 1936 році видано 1-шу частину трилогії Б. Лепкого «Казка мойого життя» — «Крегулець».
У 2019 році Богдан Гринюка видав книгу «Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис»[14]..
- ↑ Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Нова доба. — 2014. — №; 33 (15 серп). — С. 4.
- ↑ Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 154.
- ↑ Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
- ↑ AGAD, MК 118, f.198-200
- ↑ ВВРУ, 2016, № 8, стор. 19
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Нахлік Є., Нахлік, О. Глібовицький (Глібовіцкий) Омелян Михайлович // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 355—357. — ISBN 978-966-914-034-0.
- ↑ У загарбницькій війні Росії проти України загинув медик з Чортківщини [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Чортків.City. — 2022. — 1 березня.
- ↑ П. Гуцал. Глібовицький Лонгин Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 149. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ дід по матері письменника Богдана Лепкого (хрестив його у церкві святої Параскеви)
- ↑ Adam Galos. Horodyski Tomasz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1962. — T. X/1, zeszyt 44. — S. 8-9. (пол.)
- ↑ Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0
- Мельничук Б., Уніят В. Крогулець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 246. — ISBN 966-528-199-2.
- Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Крогулець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 74—76. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0.
- Гринюка, Б. Окремі нотатки з історії храму святої Великомучениці Параскеви та греко-католицької громади села Крогулець (XVIII — кінець XX ст.) // Українська Греко-Католицька Церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства (до 420-ліття укладення Берестейської унії. 70-ліття Львівського «псевдособору» 1946 р.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 21–22 квітня 2016 р.). — Тернопіль, 2016. — С. 59–65.
- Гринюка, Б. Історія храму св. Володимира Великого у с. Крогулець на Тернопільщині // Історія релігій в Україні: науковий збірник пам’яті Ярослава Дашкевича (1926–2010). — Частина 2: Філософія, соціологія, політологія релігії; Частина 3: Сакральні пам’ятки. — Львів, 2016.– С. 367–382.
- Гринюка, Б. Релігійне життя в селі Крогулець на Тернопільщині (1946–1989 рр.) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції присвяченої 1000-літтю духовних зв’язків України з Афоном (1016–2016) та 25-літтю Помісного Собору Української Православної Церкви (1–3 листопада 1991) / Під ред. д. богосл. н., проф.., митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. і. н. Г. В. Папакіна, Н. М. Куковальської та ін. — Київ, 2016. — С. 350–358.
- Гринюка, Б. Історія села Крогулець в праці Богдана Лепкого «Казка мойого життя» // Тернопіль і Тернопілля в особах, подіях, документах: Матеріали І-ї Регіональної науково-практичної конференції. — Тернопіль, 2017. — С. 15–18.
- Гринюка, Б. Діяльність українських товариств у селі Крогулець // Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції «Тернопіль і Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)». — Тернопіль, 2017. — С. 139–148.
- Гринюка, Б. Діяльність ОУН та УПА в селі Крогулець на Тернопільщині (1941–1945 рр.) // Український національно-визвольний рух у XX ст.: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, Україна, 13–14 жовтня 2017 року). / Редколегія: О. М. Петровський, Б. Б. Буяк, І. М. Вітенко, A. Janowski, В. С. Мисик, Ф. І. Полянський, Я. В. Мерещак, І. Ф. Янюк. // Науковий, методичний, інформаційний збірник Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти. — Тернопіль, 2017. — С. 110–115.
- Гринюка, Б. Діяльність Організації українських націоналістів у селі Крогулець на Тернопільщині (1938–1941 рр.) // Військово-науковий вісник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. — Вип. 29. — Львів, 2018. — С. 3–12.
- Krogulec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 680. (пол.). — S. 680. (пол.)