КіберБеркут
 Емблема, що нагадує шеврон підрозділу міліції спецпризначення «Беркут» | |
| Девіз | Ми не забудемо! Ми не пробачимо![1] |
|---|---|
| Дата заснування | 2014 |
| Тип | фасад угрупування розвинена стала загроза ГУ ГШ ЗС РФ Fancy Bear |
| Офіційний сайт | cyber-berkut.ru |
КіберБеркут (рос. КиберБеркут) — інтернет-бренд, під яким відбуваються хакерські атаки, в основному на сайти державних і громадських організацій України. Американський спеціаліст з комп'ютерної безпеки Джефрі Карр[en] 2014 року припустив, що це група проросійських хактивістів, яка працює проти України[2].
За даними британського Національного центру комп'ютерної безпеки за фасадом «КіберБеркуту» ховається підрозділ російської військової розвідки, відомий як Fancy Bear[3].
Приставка «Кібер» вказує на діяльність групи в кіберпросторі (цифровий простір, DigitalSpace). Це не тільки інтернет, але й інші програмні продукти й засоби зв'язку. Група з'явилася після розформування спецпідрозділів міліції «Беркут», які відзначились жорстоким побиттям учасників Революції гідності наприкінці 2013, на початку 2014 років.
Склад невідомий, члени спільноти дотримуються анонімності. Існують групи в соцмережах. Ряд оглядачів зазначає, що це угрупування є звичайними шахраями, єдиним досягненням яких є атака на невеликий рівненський інтернет-магазин.[4]
Гасло нагадує девіз хакерського угрупування «Анонімус». Користуються російською мовою. Оголошена ціль: «боротьба з неофашизмом, націоналізмом і свавіллям влади в Україні»[5].
Немає можливості ствердно пов'язати хоча б одну з акцій з угрупованням, також — чи акції проводились.[4]
- 2014 — перешкоди в роботі ЦВК України напередодні виборів президента.[6][7]. КіберБеркут тоді взяв відповідальність за цю кібератаку, а на серверах ЦВК було виявлено шкідливе ПЗ. Кібератака мала тип розвиненої сталої загрози, створеної російською розвідкою в Sofacy Group/APT28[8].
- Хакерські атаки на сайти НАТО.[9][10]
- Атака на сайти приватних військових компаній США[11]
- Злам та публікація листування нардепів партій Батьківщина й Удар.[12]
- Публікація записів телефонних розмов Юлії Тимошенко й Нестора Шуфрича[13]
- Публікація записів телефонних розмов Верховної представниці ЄС з закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон та Міністра закордонних справ Естонії Урмаса Паета. [джерело?]
- Блокування сайту Андрія Парубія, а також новостних порталів УНІАН та Ліга. [джерело?]
- Публікація заблокованих на YouTube відеоматеріалів.
- Злам комп'ютера та електронної пошти помічника українського олігарха Ігоря Коломойського[14], публікація листування олігарха з прокурором Львівської області. Викладено архіви 89 скриньок електропошти співробітників львівської обласної прокуратури.
- Злам і публікація листування тодішнього в.о. міністра МВС Арсена Авакова.[15]
- Тимчасове блокування сайтів МВС та Генпрокуратури України.[16] Тимчасове блокування сайтів каналів Інтер і 1+1.
- Злам столичних рекламних білбордів та позначення на оних деяких кандидатів на парламентських виборах в Україні як військових злочинців. [неавторитетне джерело]
- Аналіз російської інформаційної війни [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ рос. Мы не забудем! Мы не простим!
- ↑ NATO websites hit in cyber attack linked to Crimea tension | Reuters. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 6 березня 2015.
- ↑ Reckless campaign of cyber attacks by Russian military intelligence service exposed. National Cyber Security Center. 4 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
- ↑ а б Геройський" «КіберБеркут» чи тусовка ламерів?. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 січня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Кіберберкут заявив про знищення мережевої та комп'ютерної інфраструктури ЦВК
- ↑ СБУ ліквідувала вірус, що мав знищити результати виборів. Архів оригіналу за 26 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
- ↑ Nikolay Koval (2015). Revolution Hacking. У Kenneth Geers (ред.). Cyber War in Perspective: Russian Aggression against Ukraine. Tallinn: NATO CCD COE Publications. ISBN 978-9949-9544-5-2. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ КиберБеркут атаковал частные охранные службы США. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Телефонный разговор между Шуфричем и Тимошенко. 18 марта 2014 года в 23:17 по украинскому времени. YouTube. Sergiy Vechirko. 24 березня 2014. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ "КиберБеркут": Коломойский спонсировал части Нацгвардии на юго-востоке. РИА Новости. 25 травня 2014. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 27 травня 2014. (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
