Леміш (ґонт)
Лемі́ш (рос. лемех), ле́мех[1], також «російська черепиця» (русская черепица)[2] — в російській дерев'яній архітектурі довгасті злегка зігнуті дощечки у формі лопатки, що служать для покриття бань шатер та інших округлих форм[3] і мають деяку схожість з черепицею[4].
Назву отримав за схожість з лемешем плуга (рос. лемех)[5][6].
Колоди рубали сокирою, оскільки при поперечному рубанні деревини її пори забиваються і стають недоступними для вологи[7]. Переважно використовували осику — завдяки її податливості при обробці, збільшенню міцності пізніше під впливом дощу і снігу, і набуваному з часом сріблястому відливу[8]. Вузький осиковий (чи дубовий, кленовий)[7] тес розрубували на дрібні дощечки, кінці яких загострювали у вигляді ступінчастого клина (городчастий) або півкругом (Лампожненська церква в Архангельській області)[9], або трикутним завершенням[10]. Профіль лемеша має опуклу форму (по поверхні), що значно ускладнює його виготовлення і підвищує вимоги до якості деревини. Довжина одного елемента — до 50 см. Прибиваються рядами, внапусток.
У сучасному храмовому будівництві і в зодчестві Давньої Русі використовувався для покриття бань, бочок, кокошників, шатер, шиї та інших елементів покрівель («лускате оббивання»)[11]. Наприклад, 30 тисяч лемешин знадобилося для покриття Преображенської церкви[12].
-
Кижі, лемешева покрівля церкви Преображення Господня -
Крита лемешем баня церкви Трьох Святителів на Кулишках у Москві -
- ↑ Лемех [Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Русско-украинский словарь. 2013.
- ↑ Валерий Агронский. [1] — С. 18. — ISBN 9785040615827. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Виктор Францевич Волошин, Н. А. Зельтен. [2] — Вышэйшая школа, 1990. — 198 с. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Юрий Алексеев, Владимир Казачинский, Виталий Бондарь. [3] / Рецензенты: Н. А. Сапрыкина, Г. А. Малоян. — М. : Ассоциация строительных ВУЗов, 2008. — С. 434. — ISBN 5-93093-253-0. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Б. Б. Вагнер. [4] — 2015. — С. 322. — ISBN 9785519026338. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Э. С. Юсупов. [5] — Фонд «Ленинградская Галерея», 1994. — С. 205. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ а б Зинаида Бичанина, О. Климова. [6] — 2017. — С. 164. — ISBN 9785040440986. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ [7] / Лукин Ю. Ф. — дополненное и переработанное издание «Северной энциклопедии». — Палсен, 2017. — Т. 2. — С. 253. — ISBN 9785040717958. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Игорь Эммануилович Грабарь. [8] — Наука, 1969. — 442 с. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Михаил Исаевич Мильчик, Юрий Сергеевич Ушаков. [9] — Стройиздат, Ленинградское отд-ние, 1981. — С. 41-46. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Владимир Иванович Пилявский, Алексей Алексеевич Тиц, Юрий Сергеевич Ушаков. — Стройиздат, Ленинградское отд-ние, 1984. — С. 507. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
- ↑ Александр Викторович Ополовников. [10] — Детская литература, 1981. — С. 126. Архівовано з джерела 10 листопада 2017