Лиски (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Лиски

ВороніжЛиски
Лиски — Валуйки
Південно-Східна залізниця
Лисківська дирекція(інші мови)
м. Лиски

50°58′51″ пн. ш. 39°30′33″ сх. д. / 50.98083° пн. ш. 39.50917° сх. д. / 50.98083; 39.50917Координати: 50°58′51″ пн. ш. 39°30′33″ сх. д. / 50.98083° пн. ш. 39.50917° сх. д. / 50.98083; 39.50917
Рік відкриття 1870 (154 роки)
Тип вузлова
Відстань до Валуйок, км 163
Код станції 582005 ?
Код «Експрес-3» 2014120 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Мапа
Лиски. Карта розташування: Воронезька область
Лиски
Лиски
Лиски на Вікісховищі

Лиски1965 по 1991 роках — Георгіу-Деж) — вузлова залізнична станція Лисківської дирекції Південно-Східної залізниці. Розташована в місті Лиски Воронезької області. На станції знаходиться рефрижераторне депо.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1870 році в центрі села Нова Покровка (первинна назва міста Лиски) була побудована залізнична станція Лиски. Назва походить від однойменного правобережного села — Лиски[1].

Історична будівля залізничного вокзалу споруджена у 1901 році, яка є архітектурно-історичною пам'яткою.

З 1965 по 1991 роки станція носила назву — Георгіу-Деж, на честь колишнього лідера Румунської комуністичної партії Георгіу-Деж.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Більшість поїздів, що прямують зі сторони Воронежа на південь і зворотно мають мінімальну стоянку 5 хвилин. Решта поїздів — в середньому від 15 до 30 хвилин зі зміною електровоза на тепловоза або навпаки. Для деяких приміських поїздів станція є кінцевою[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лиски. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 19 вересня 2012.
  2. Розклад руху поїздів по станції Лиски на сайті poezdato.net (рос.).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]