Макуауітл
Macuahuitl | |
---|---|
Характеристики | |
Вага | 2,0—3,0 кг (4,4—6,6 фунт) |
Довжина | 90—120 см (35—47 дюйм) |
Макуауітл у Вікісховищі |
Макуауітл, (macuahuitl) — зброя індіанців Мезоамерики, дерев'яна палиця з вставленими обсидіановими лезами. Назва походить від мови науатль і означає «дерев'яна рука». Обсидіан може мати край, гостріший, ніж високоякісні сталеві леза для бритви. Макуахутл був стандартною зброєю ближнього бою.
Макуауітл використовували з першого тисячоліття н. е. На час іспанського завоювання макуауітл був широко відомий в Мезоамериці. Зброю використовували різні цивілізації, включаючи ацтеків (Мексика), мая, міштеків та толтеків. На різьбленні мая в Чичен-Іці показано, як воїн тримає макуахутль, зображений у вигляді палиці, що має окремі леза, що стирчать з кожного боку. На фресці воїн тримає палицю з безліччю клинків з одного боку та одним загостреним з іншого, також можливий варіант макуахутла.[1][2]
Один примірник цієї зброї пережив Завоювання Мексики; він був частиною Королівської збройної палати Мадрида, поки не був знищений пожежею в 1884 році. Зображення зброї зберігаються в різноманітних каталогах. Найдавніша копія — це макуахутль, створений медієвістом Ахілле Хубіналем у 19 столітті.
За словами конкістадора Берналь Діас дель Кастільйо, довжина макуауітля становила 0,91-1,22 м, та 75 завширшки, з жолобком по кожному краю, в який вставляли шматочки кременю або обсидіану з гострими краями і міцно закріплювали клеєм. На основі своїх досліджень історик Джон Пол вказує, що довжина була трохи більше метра, хоча інші моделі були більшими, призначені для використання обома руками.[3]
Згідно з дослідженнями історика Марко Червера Обрегона, гострі шматки обсидіану довжиною близько 3 см кожен кріпили до деревини природним клеєм, бітумом.[4]
Іспанці відзначали, що макуауітл був настільки добре зроблений, що леза не можна було ні витягнути, ні зламати. Макуауїтл виготовлявся як одноручним, так і дворучним, а також у прямокутній, яйцеподібній або загостреної форми. Дворучний макуауітл був таким «високим, як людина».[5]
З огляду на важливість людських жертвоприношень у культурах науа, воїни брали багато полонених. Для цих цілей макуахутл був корисним інструментом для захоплення в'язнів: леза не роблять глибоких ран від одного удару, а важка дерев'яна конструкція дозволяє оглушити противника плоскою стороною зброї. Мистецтву виводити з ладу опонентів, використовуючи макуахутл без лез, з юних років навчали у військових школах ацтеків.[6]
За словами Росса Хасіга, останній справжній макуауітл був знищений у 1884 році внаслідок пожежі в Королівській Збройовій палаті в Мадриді, де він знаходився поруч з останніми тепозтопіллі.[5][7] За словами Марко Червери Обрегона, на складі Національного музею антропології[8], ймовірно є принаймні один макуауітл.[8]
Жодних екземплярів макуауітля не залишилось, і теперішні знання про них походять із спогадів сучасників та ілюстрацій, що відносяться до 16 століття та раніше.[1]
Репліки зброї були виготовлені та протестовані в документальних шоу на каналах History і Discovery, щоб продемонструвати ефективність цієї зброї. На шоу каналу History Воїни Террі Шапперт поранився під час фехтування макуауітлем; він порізав задню частину лівої ноги внаслідок руху махом назад.[9]
- У відеогрі Shadow of the Tomb Raider макуауітли використовують воїни секти Кукулькана.
- ↑ а б Hassig, 1988, p. 85
- ↑ Cervera Obregón, Marco (2006). The macuahuitl: an innovative weapon of the Late Post-Classic in Mesoamerica (PDF). Arms & Armour. 3 (2): 137—138. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2012. Процитовано 26 жовтня 2010.
- ↑ Pohl, John. Aztec Warrior: AD 1325–1521. Bloomsbury.
- ↑ These Peculiar Aztec ‘Swords’ Struck Fear Into the Hearts of the Conquistadors. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ а б Hassig, 1988 p. 83.
- ↑ Berdan and Anawalt, The Essential Codex Mendoza, v. 2–4. UCal Press; 1997. Folio 62-R, p. 173.
- ↑ Hassig 1992, p. 169.
- ↑ а б Cervera Obregón 2006A, p. 137
- ↑ "Warriors" Mayan Armageddon (TV Episode 2009), архів оригіналу за 6 жовтня 2018, процитовано 29 травня 2018