Очікує на перевірку

Маленька переможна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'ячеслав Костянтинович Плеве

Маленька переможна війна — афористична назва для війни, основна мета якої — відвернути увагу населення країни від внутрішніх проблем, викликати у суспільстві патріотичну істерію і через це підвищити громадську підтримку діючої влади, позиції якої похитнулися.

Висловлення традиційно приписується міністрові внутрішніх справ уряду Російської імперії В'ячеславу фон Плеве, якій немовби сказав напередодні Російсько-японської війни: «Цій країні потрібна маленька переможна війна, щоб запобігти революції»[1]. Сучасні дослідження доводять, що насправді цей поголос про фон Плеве був розповсюджений його політичним противником Сергієм Вітте.

Частіше за все[джерело не вказане 380 днів] такий епітет застосовують з приводу Фолклендської війни, яку у 1982 році розпочав з метою укріплення своєї влади, яка зазнавала великої небезпеки, військовий диктатор Аргентини Леопольдо Гальтієрі[2]. Аргентина програла ту війну, і режим Галтьєрі був повалений. Цікаво, що уряд Маргарет Тетчер, який у той час також мав великі проблеми із суспільною підтримкою, внаслідок воєнної перемоги укріпив свої позиції та зміг здобути перемогу на загальних виборах в тому ж році, перемогу, яка напередодні війни вважалася неможливою.

Також «маленькою переможною війною» часто називають Другу Чеченську війну, яка дозволила Володимиру Путіну значно укріпити свою підтримку у суспільстві й перемогти на президентських виборах з нечуваною за пострадянських часів перевагою[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (рос.)Маленькая победоносная война. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
  2. (рос.)Гибель кораблей. Эпизоды Фолклендской войны. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
  3. (рос.)Вторая чеченская война как часть пиарной кампании Путина. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.