Мамавко Роман Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамавко.
Роман Мамавко
Роман Михайлович Мамавко
 Полковник
Загальна інформація
Народження1979
Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
 24 ОМБр, начальник штабу, перший заступник командира
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Роман Михайлович Мамавко (1979, с. Коболчин, Чернівецька область) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після навчання в Одеському інституті Сухопутних військ донині служить у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил. Станом на 2021 рік начальник штабу — перший заступник командира 24-ї окремої механізованої бригади[1].

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]

Під час російсько-української війни полковник Роман Мамавко після поранення командира прийняв керівництво бригадою та протягом двох місяців повномасштабної агресії Росії керує її підрозділами[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (3 травня 2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[3].
  • орден Богдана Хмельницького III ст. (25 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
  • медаль «За військову службу Україні» (4 грудня 2019) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[5].
  • грамота Яворівської РДА та цінний подарунок (2 грудня 2020) — за зразкову військову службу, за проявлену особисту мужність, стійкість та рішучість при виконанні військового обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя, вагомий внесок у захист територіальної цілісності і незалежності України, сумлінне та бездоганне служіння українському народу та з нагоди Дня Збройних Сил України[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Розпорядження Яворівської РДА від 2 грудня 2020 року № 775/02-06
  2. ↑ Іван Бойко, Хрест бойових заслуг: першим кавалером став Валерій Залужний, фото [Архівовано 21 травня 2022 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2022. — 7 травня.
  3. ↑ Указ Президента України від 3 травня 2022 року № 294/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 169/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2019 року № 878/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»

Джерела

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамавко_Роман_Михайлович&oldid=41990828