Манайло Іван Федорович

Манайло Іван Федорович
Народження	16 січня 1942(1942-01-16) Ужгород, Угорське королівство
Смерть	8 лютого 2010(2010-02-08) (68 років)
	Ужгород, Україна
Країна	Угорське королівство  СРСР  Україна  Угорщина
Жанр	натюрморт, портрет, пейзаж і жанрове малярство
Навчання	Київський державний художній інститут (1966)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Чичкан Леонід Ілліч
Відомі учні	Сопко Одарка Іванівна, Марчук Володимир Миколайович, Медвецька Агнеса Миколаївна, Іштван Молнар і Приймич Леся Юріївна
Працівник	Ужгородське училище прикладного мистецтва
Батько	Манайло Федір Федорович

Іван Федорович Мана́йло (16 січня 1942, Ужгород — 8 лютого 2010, Ужгород) — український художник і педагог. Син Федора Манайла, батько Вікторії Манайло-Приходько.

Життєпис

Народився 16 січня 1942 року в місті Ужгороді (нині Закарпатська область, Україна). 1966 року закінчив художньо-педагогічний факультет Київського художнього інституту, був учнем Леоніда Чичкана.

Упродовж 1968—1973 років працював у Художньому фонді Закарпатського відділення спілки художників. З 1966 року працював викладачем, а з 1973 по 1985 рік обіймав посаду директора Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва. Серед учнів: Маргарита Берец, Наталія Борецька-Грабар, Оксана Верхова-Єднак, Одарка Долгош-Сопко, Антон Ковач, Володимир Марчук, Олександр Малеш, Агнеса Медвецька, Іштван Молнар, Олександр Мондич, Володимир Павлишин, Леся При­ймич, Михайло Приймич, Василь Свалявчик, Володимир Черепаня.

1979 року виступив ініціатором та протягом 1979—1981 років організував створення Меморіального будинку-музею Федора Манайла в Ужгороді. Протягом 1989—1993 років — менеджер Міжнародної асоціації «Інтерарт». Один із засновників і перший голова Творчого об'єднання професійних художників Закарпаття у 1990—1993 роках. 1998 року переїхав до Угорщини, де вів активну творчу і виставкову діяльність, брав участь у роботі культурного Товариства русинів Угорщини. Помер в Ужгороді 8 лютого 2010 року.

Творчість

Працював у галузях станкового (створював поліфонічні живописні портрети, багатофігурні композиції, пейзажі, натюрморти) та монументального живопису, графіки. Серед робіт:

станковий живопис

• «Натюрморт» (1961);
• «Ірма» (1962);
• «Автопортрет» (1964);
• «У роботі» (1966);
• «Покоління» (1967);
• «Лісоруби» (1969; 2005);
• «Ранок» (1969);
• «Біля церкви» (1969);
• «Самотність» (1969);
• «Морське око» (1971);
• «Табун» (1972);
• «Циганка» (1972);
• серія «Пори року» (1972);
• «Андрійко» (1973);
• «Вітуся» (1973);
• «Літній натюрморт» (1976);
• «Весна» (1980);
• «Лежача» (1988);
• «Купальниці» (1990);
• «Федір Манайло» (2004);
• «Моє серце» (2005);
• серія «Композитори та їх музика» (2006);
• «Нащадок» (2009);

монументальні роботи

• мозаїки для ресторану «Верховина» у місті Хусті (1971);
• розпис спорткомплексу в місті Тюмені (1989).

Від 1961 року почав виставляти свої роботи на регіональних, всеукраїнських, закордонних виставках. Провів персональні виставки в Ужгороді 1962 року, в Тбілісі 1967 року, Ваці у 2002—2003, 2005, 2007 роках ), Будапешті у 2006—2007, 2009 роках.

Роботи митця зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Угорщини, Чехії, Словаччини, Грузії, Росії, Хорватії, Австрії, Німеччини.

Література

• О. В. Юрченко-Микита. Манайло Іван Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.