Очікує на перевірку

Маріо Барді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо Барді
Народженнясічень 1922
Палермо, Королівство Італія
Смерть7 вересня 1998(1998-09-07)[1] (76 років)
 Мілан, Італія
Країна Італія
 Королівство Італія
НавчанняAccademia di Belle Arti di Palermod
Діяльністьхудожник
Напрямокexistential realismd, реалізм і Neo-figuratived
Роки творчості1951[1]1998[1]
ВчительPippo Rizzod і Michele Dixitdominod
Роботи в колекціїMuseo civico di Castelbuonod, Gallarate Art Museumd, Galleria del Premio Suzzarad і Музей Новеченто (Мілан)
Нагороди

Маріо Барді (італ. Mario Bardi; 1922, Палермо, Італія — 1988, Мілан, Італія) — італійський художник, представник течії неореалізму. Народився на острові Сицилія. Працював переважно у техніці пейзажу[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1947 році, після закінчення навчання на інженера, вступив до Академії витончених мистецтв Палермо, де здобув вищу освіту в 1951 році[3].

У тому ж році переїхав на північ Італії до міста Аоста у регіоні Валле-д'Аоста. У 1954 році переїхав працювати у Турин[4], на початку 1960-х працював у Мілані, де познайомився зі стилем неореалізму. Маріо Барді отримав багато премій та нагород, зокрема Premio Suzzara у 1963 році й Premio Tettamanti у 1964 й 1966 рр. Помер від серцевого нападу 7 вересня 1998 року у місті Мілан[5].

Сицилійський письменник Леонардо Шаша, відзначаючи тісний зв'язок художника з рідним островом, писав про нього: «На картинах Барді немає нічого, чого б не можна було пояснити Сицилією»[6].

Музеї

[ред. | ред. код]
  • Міська галерея Модерну е Contemporanea (Santhia), Італія
  • Музей Багерія
  • Bondarte, Музей сучасного зовнішньої меццана-мортільєнго (BI)

Стиль

[ред. | ред. код]

Вони писали йому багато художніх критиків, в тому числі: Vittorio Fagone (1965), Renata Usiglio (1965), Леонардо Шаша (1967), Mario De Micheli (1968), Raffaele De Grada (1984), Alfonso Gatto (1974), Ennio Cavallo (1990), Giorgio Seveso (1998), Luigi Bonifacio, Leonardo Borgese, Rossana Bossaglia, Dino Buzzati, Antonio Carbè, Matteo Collura, Nicoletta Colombo, Mario De Micheli, Vittorio Fagone, Maria Luisa Florio, Alvarez Gonzalo Garcia, Aldo Gerbino, Mario Lepore, Alberto Machiavello, Renzo Margonari, Giorgio Mascherpa, Aurelio Natali, Franco Passoni, Mario Portalupi, Gianni Prè, Franco Presicci, Edoardo Rebulla, Giuseppe Servello, Gino Traversi, Carlo A. Galimberti[7], Dino Villani, Alfonso Gatto, Giorgio Seveso, Giuseppe Quatriglio, Dino Villani, Vincenzo Consolo.

Виставки

[ред. | ред. код]

Маріо Барді понад п'ятдесят років брав участь у виставках в декількох європейських країнах

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в RKDartists
  2. Sveva Alagna (24 червня 2006). L 'Isola di Mario Bardi nella retrospettiva inaugurata alla Galleria 61 La Repubblica
  3. Bardi Mario Galleria del Premio Suzzara
  4. Raffaele De Grada (8 сентября 1998 года).Он умер Маріо Барді Художник света и цвета гавань 'Сицилии в Мілан [Архівовано 5 грудня 2015 у Wayback Machine.] Corriere della Sera
  5. L' Isola di Mario Bardi nella retrospettiva inaugurata alla Galleria 61 La Repubblica, Sveva Alagna (24 июня 2006)
  6. [s.n.] (1984). Storia dell'arte in Sicilia [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.], volume 2. Palermo: Edizioni del Sole, pgg 243
  7. [1] [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] Bibliografia. Alcune testimonianze critiche. Accesso settembre 2016

Література

[ред. | ред. код]
  • Mario Bardi. Opere, 1960—1990, Palermo, Albergo dei Poveri, 1993
  • F. Grasso, Mario Bardi: una evocazione fantastica della realtà siciliana, Palermo, 1998.
  • D. Cara, Grafica Contemporanea, Milano 1960.
  • L. Budigna, M. Bardi su «Le Arti», Milano 1965, n. 5.
  • R. Usiglio, M. Bardi, su «D'Ars Agency», Milano, anno IV, n. 5.
  • F. Grasso, Artisti di Sicilia, Palermo, 1968.
  • Raffaele De Grada, Mario Bardi, «Vie Nuove», 1969.
  • Enciclopedia Seda, Milano 1969.
  • N. Vasile, Bardi, «Meridione», a.XV, n.1 e 2.
  • L. Budigna, Bardi, «Meridione», a.XV, n.3 e 4.
  • F. Grasso, La Sicilia di Mario Bardi, Roma — Caltanissetta 1970.
  • Dino Villani, Pittori allo Specchio, Milano 1071.
  • M. Monteverdi, Artisti in vetrina, Milano.
  • E. Fabiani, Mario Bardi, su «Notizie d'Arte», 1973, Milano.
  • A. Gatto, Memoria Barocca, cartella di 5 litografie, Palermo 1974.
  • E. Pietraforte, Cardinali, Gattopardi, La Sicilia di Mario Bardi, su «L'Avanti», 2/11/1973.
  • N. D'Alessandro, Situazione della Pittura in Sicilia, Palermo 1975.
  • Raffaele De Grada, Mario Bardi, Milano 1976.
  • R. Ciuni, Presentazione della Personale «La Robinia», Palermo 1976.
  • Giorgio Seveso, I miti del potere, 5 incisioni di M. Bardi, Palermo-Milano 1977.
  • A. Scotti, Variazioni Barocche di Mario Bardi, «Il Quadrante» n. 12, Roma 1978.
  • Giuseppe Quatriglio, Palermo nella memoria, «Giornale di Sicilia», 6 marzo 1982.
  • Dino Villani, Artisti Contemporanei nelle Mostre di Milano del 1973/74, Milano 1980.
  • F. Grasso, Ottocento e Novecento in Sicilia, in «Storia della Sicilia», vol.X Palermo 1981.
  • Dino Villani, Il Premio Suzzara, Milano 1986.
  • M. Ganchi, Le devianze barocche, Palermo 1986.
  • G. Bonanno, Cercando l'Arte Contemporanea, Palermo 1986.
  • I. Mattarella, Arte Contemporanea in SantaMaria Odigitria, Palermo 1986.
  • Giuseppe Quatriglio, L'ambiguo barocco di Mario Bardi, «Nuovi Quaderni del Meridione», Palermo, agosto 1987.
  • Giuseppe Quatriglio, Mario Bardi, polemica su tela, «Giornale di Sicilia», 1/3/1989.
  • V. Consolo, Guida alla città pomposa, testo con tre incisioni di Mario Bardi, Milano 1990.
  • Giorgio Seveso, Tra cronaca e memoria, Milano 1998.
  • Giovanni Bonanno, Novecento in Sicilia, Palermo 1990.
  • N. D'Alessandro, Pittura in Sicilia dal futurismo al post-moderno, Palermo 1991.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]