Ментей Йосиф Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МЕНТЕЙ Йосиф Андрійович

Йо́сип Андрі́йович Менте́й (нар. 25 січня 1931(19310125)[джерело?] — пом. 14 травня 1995) — майстер з виготовлення бандур Чернігівської фабрики музичних інструментів[1].

Один із найбільш знаних майстрів виготовлення бандур київсько-чернігівського типу[2][3].

Працював в експериментальному цеху разом зі своїми старшими братами Миколою Андрійовичем Ментеєм (1924—2004), майстром з виготовлення домр та балалайок, та Григорієм Андрійовичем Ментеєм (1928—1998)[джерело?], який працював на посаді інженера, брав участь у розробці ескізів та креслень піаніно чернігівського зразка, цимбал-прима та угорських цимбал. Серед колег по цеху — Олександр Шльончик, Микола Єщенко, Олександр Шуляковський, Олексій Кілочицький[4].

Його інструменти вирізняються з-поміж інших (як з акустичного, так і деревообробного боку) через особливий підбір дерева та роботи високої якості[джерело?].

Змайстрував спеціальні концертні інструменти для Віктора Мішалова (1991, 1992), Лариси Ковальчук (1993), Романа Гриньківа (переможець І міжнародного конкурсу ім. Гната Хоткевича 1993 р.)[5]. Гриньків спеціально приїжджав до Чернігова вивчати роботу Йосипа Ментея[6].

З Ментеєм стався нещасний випадок, він потрапив під авто. Вилікувався. Причиною його смерті був повторний інфаркт[джерело?].

Файл:Mentey family.jpg
Родина Ментей, зліва направо: Володимир Йосипович, Микола Андрійович, Йосип Андрійович, Григорій Андрійович.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Музичні умільці Чернігівщини: самородки та учні великих майстрів. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  2. Дутчак В. Г. Збереження і розвиток регіональних традицій кобзарського інструментарію в українському зарубіжжі (кінець ХХ — початок ХХІ ст.) / В. Дутчак // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: зб. наук. пр. Рівненського державного гуманітарного університету: у 2 т. — Рівне: РДГУ, 2011. — Т. 1, вип. 17. — C. 230—234 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  3. Хоровий диригент Олександр Міньківський [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Кобзарська січ: до 100-річчя Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. І. Майбороди / — Ярослав Чорногуз. — Київ: 2008. — с.28–43.
  4. "Шляхи вдосконалення бандури" (Гриньків Р.Д.). www.issuu.com (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  5. Роман Гриньків: "Про бандуру має знати весь світ". www.vox.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  6. Микола Чорний-Досінчук. «Наймолодший Бандурист Києва» [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Газета «Народна Воля», LXXXV (Ч.12), СКРЕНТОН, ПА. 23-03-1995.