Меріс Пейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пейн.
Меріс Пейн
англ. Marise Payne
Народилася29 липня 1964(1964-07-29) (60 років)
Сідней, Австралія
Країна Австралія
Діяльністьполітична діячка
Alma materUniversity of New South Wales Law Schoold, UNSW Faculty of Lawd і MLC Schoold
Знання мованглійська
Посадачлен Сенату Австраліїd, Minister for Defence (Australia)d, Міністр закордонних справ Австраліїd[1] і Minister for the Status of Womend[1]
ПартіяЛіберальна партія Австралії
Конфесіяангліканство
Сайтmarisepayne.com

Меріс Енн Пейн (англ. Marise Ann Payne; нар. 29 липня 1964 Сідней) — австралійський юрист і політична діячка, член Ліберальної партії, Міністр закордонних справ Австралії з 28 серпня 2018 до 23 травня 2022 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила Університет Нового Південного Уельсу, отримавши ступень бакалавра мистецтв і бакалавра права. У 1982 році вступила в Ліберальну партію, стала першою жінкою, яка очолила молодіжну організацію Національний рух молодих лібералів, протягом десяти років працювала у відділенні Ліберальної партії штату Новий Південний Уельс[2].

У 1997 році була призначена сенатором Австралії від свого рідного штату після відставки Боба Вудса, пізніше переобиралася в 2001, 2007 і 2013 роках. У 2013-15 рр. — Міністр соціальних служб Австралії.

У березні 2014 року оголосила про припинення роботи офісів державного агентства страхової медицини Medicare Australia по суботах, оскільки в ці дні спостерігається зниження відвідуваності на 60 %[3].

21 вересня 2015 року набула посаду міністра оборони в уряді Малкольма Тернбулла, ставши першою жінкою на цій посаді в історії Австралії і зіткнувшись з необхідністю австралійських військ на Близькому Сході[4].

У 2017 році Пейн зіткнулася зі звинуваченнями в неетичній поведінці у зв'язку з тим, що вона є співвласницею скакового коня Таракона. У числі інших 11 пайовиків виявився Метт Хінгерті (Matt Hingerty), керуючий директор лобістської фірми Бартона Дікина (Barton Deakin), серед клієнтів якої є відомі виробники озброєнь — американська Lockheed Martin Overseas Group і італійська Fincantieri SpA, які здійснюють поставки в Австралію. У числі інших співвласників скакуна фігурують рідні і близькі міністра туризму штату Новий Південний Уельс Стюарта Ейрса, з яким Пейн довгий час знаходиться у близьких відносинах. Сама вона заперечує наявність конфлікту інтересів[5].

У травні 2018 року висловила рішучу незгоду з думкою австралійського міністра торгівлі Стівена Чобо. Який заявив в інтерв'ю, відповідаючи на питання в контексті територіальних суперечок в Південно-Китайському морі, чи має Китай право садити там свої бомбардувальники: «Це повинен вирішити Китай. З тим же успіхом ви могли б мене запитати, чи справді Росія що-небудь зробити з одним зі своїх підводних човнів. Я не маю наміру вирушати в коментарі, читаючи лекції іншим країнам, що їм можна робити, а що — не можна». Пейн в свою чергу різко висловилася проти мілітаризації згаданого регіону і зажадала активізації австралійської політики в цьому напрямку[6].

28 серпня 2018 року одержала портфель міністра закордонних справ в уряді Скотта Моррісона після відставки Джулі Бішоп[7]. Обіймала посаду до 23 травня 2022 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Your Government | Prime Minister of Australia
  2. ↑ Rosemary Francis (2 серпня 2016). Marise Ann Payne (англ.). Australian Women Lawers as Active Citizens. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2018.
  3. ↑ Medicare offices to close on Saturdays, Human Services Minister Marise Payne says (англ.). ABC. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  4. ↑ Andrew Greene (21 вересня 2015). Defence insiders welcome first female minister Marise Payne (англ.). ABC. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 30 серпня 2018.
  5. ↑ Rory Callinan (20 квітня 2017). Marise Payne co-owns horse with lobbyist (англ.). The Australian. Процитовано 30 серпня 2018.
  6. ↑ Paul Karp (31 травня 2018). Marise Payne contradicts Steve Ciobo over Chinese bombers in South China Sea (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 30 серпня 2018.
  7. ↑ Michael Sainsbury (29 серпня 2018). Payne will need to work hard to fix Bishop’s damage in Asia (англ.). Crikey. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меріс_Пейн&oldid=36380498