Очікує на перевірку

Модруш-Фіумська жупанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
жупанія
Модруш-Рієцька жупанія
Modruško-riječka županija
Загальна інформація
Інші назви Modrus-Fiume vármegye
Входила
до складу
Королівство Хорватії і Славонії
Сучасна
локація
Хорватія Хорватія
Період
уживання
топоніма
1881—1922
Населення 231 654 душі (1910)
Площа 4 879 км2 (1910)
Розташування на карті
Положення жупанії (жовтим) у межах Королівства Хорватії та Славонії (зеленим)
Держави на території Модруш-Рієцької жупанії
Австро-Угорщина Австро-Угорщина (1881 — 1918)
Держава словенців, хорватів і сербів (1918 — 1920)
Югославія Королівство сербів, хорватів і словенців (1920 — 1922)
Історична карта Модруш-Рієцької жупанії

Модруш-Рієцька жупанія (хорв. Modruško-riječka županija, угор. Modrus-Fiume vármegye, нім. Komitat Modruš-Rijeka) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Хорватія і Славонія, що входило до угорської частини дуалістичної Австро-Угорщини. Її адміністративним центром був Огулин. Назва жупанії походила від невеличкого містечка поблизу Огулина Модруш і великого портового міста на адріатичному узбережжі Рієка (тоді офіційно — Фіуме), яке не входило в жупанію, перебуваючи в той час під безпосереднім управлінням угорської корони.

Історія

[ред. | ред. код]

Більшість території майбутньої жупанії входила до Королівства Хорватія, яке 1102 року вступило в особисту унію з Угорським королівством, а 1526 року спільно з ним увійшло в монархію Габсбургів. Південна частина жупанії навколо Огулина раніше належала до складу Хорватської військової границі, заснованої в 1553 році.

1809 року ця територія ввійшла до наполеонівських Іллірійських провінцій. Після Віденського конгресу 1815 року ці землі було знову включено до складу Австрійської імперії: південна частина повернулася до Військової границі, а північна частина (колишня французька цивільна провінція Хорватія) ненадовго залишилася в новоствореному Королівстві Іллірія, відійшовши потім назад до Хорватії, де утворила частину Загребської жупанії. Сама ж Рієка (Фіуме) відновила свій попередній статус безпосереднього підпорядкування угорській короні у формі corpus separatum, ставши формально окремою одиницею і не належачи ні до Хорватії, ні до власне Угорщини. Місто також було центром округу Хорватського Примор'я.

У десятиліття після революції 1848 року Фіуме увійшло до складу автономного королівства Хорватія, ставши до жовтня 1860 року центром нової однойменної жупанії.

У 1871—1881 роках Військову границю було розформовано, а хорватсько-славонські жупанії зазнали реорганізації. Так, злиттям колишніх районів Огулинського (III) і Слунського (IV) полків утворилася Огулинсько-Слунська жупанія. До 1886 року жупанії Королівства Хорватія і Славонія набули остаточного вигляду. Модруш-Рієцька жупанія охопила землі колишньої Рієцької жупанії, основну частину Огулинсько-Слунської жупанії та території навколо Северина-на-Купі та Босилєво, які раніше належали Загребській жупанії.

У жовтні 1918 року Хорватія і Славонія відокремилися від Австро-Угорщини, увійшовши до Держави словенців, хорватів і сербів, яка в грудні того ж року де-факто об'єдналася з Королівством Сербія, утворивши Королівство сербів, хорватів і словенців (пізніше перейменоване на Югославію). 1922 року набула чинності Відовданська конституція, яка замінила австро-угорські жупанії (і сербські округи) на області, тим самим припинивши існування Модруш-Рієцької жупанії, перетворюючи її на частину новоутвореної Приморсько-Країнської області.

Населення

[ред. | ред. код]

1900 року жупанія налічувала 228 452 жителі, які поділялися на такі мовні спільноти:[1]

Згідно з переписом населення 1900 р., жупанія включала такі релігійні громади:[2]

1910 року жупанія налічувала 231 654 жителі, які поділялися на такі мовні спільноти:[1]

Згідно з переписом населення 1910 р., жупанія включала такі релігійні громади:[2]

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Жупанія на початку ХХ ст. мала такий адміністративно-територіальний поділ: 

Дистрикти
Район Столиця
Vojnić Войнич
Vrbovsko Врбовсько
Delnice Делниці
Ogulin Огулин
Sušak Бакар
Cirkvenica Цриквениця
Čabar Чабар
Szluin Слунь

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.
  2. а б KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 грудня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]