Мультиграф

Мультиграф з кратними ребрами (червоні) і петлями (сині). Не всі автори дозволяють мультиграфам мати петлі.

В теорії графів мультиграфом (або псевдографом) називають граф, в якому допускається наявність кратних ребер (їх також називають «паралельними»), тобто є ребра, які мають одні й ті ж кінцеві вершини. Таким чином, дві вершини можуть бути з'єднані більш ніж одним ребром (цим мультиграфи відрізняються від гіперграфів, в яких кожне ребро може з'єднувати будь-яке число вершин, а не рівно дві).

Існує два методи позначення ребер мультиграфу. Деякі говорять, що, як і в випадку графів без кратних ребер, ребро визначається вершинами, які воно з'єднує, але кожне ребро може повторюватися декілька разів. Інші визначають ребра рівноправними з вершинами елементами графу і вони повинні мати власну ідентифікацію.

Неорієнтовані мультиграфи (ребра без власної ідентифікації)

Формально, мультиграфом G називають впорядковану пару  G:=(V, E), в якій

• V — множина вершин,
• E — мультимножина невпорядкованих пар вершин. Елементи цієї множини називаються ребрами.

Мультиграфи можна використовувати для подавання можливих повітряних шляхів літака. В цьому випадку мультиграф стає орієнтованим і пара орієнтованих паралельних ребер, які зв'язують міста, показує, що можна летіти в обох напрямках — з міста або в місто.

Деякі автори дозволяють мультиграфам мати петлі, тобто ребра, які з'єднують вершину саму з собою, інші називають такі графи псевдографами, а термін мультиграф залишають для графів без петель.

Орієнтовані мультиграфи (ребра без власної ідентифікації)

Мультиорграф — це орієнтований граф, в якому допустимі кратні дуги, тобто є дуги, які мають однакові початкові і кінцеві вершини.

Мультиорграфом G називається впорядкована пара G:=(V,A), в якій

• V — множина вершин,
• A — мультимножина впорядкованих пар вершин. Елементи цієї множини називають дугами.

Змішаний мультиграф G:=(V,E, A) можна визначити таким же чином, як і змішаний граф.

Орієнтовані мультиграфи (ребра з власною ідентифікацією)

Мультиорграфом G називають впорядковану четвірку G:=(V, A, s, t), в якій

• V — множина вершин,
• A — множина дуг,
• $s:A\rightarrow V$ призначає кожній дузі початкову вершину,
• $t:A\rightarrow V$ призначає кожній дузі кінцеву вершину.

В теорії категорій невеликі категорії можуть бути визначені як мультиорграфи (з дугами, які мають власну ідентифікацію), оснащені законом побудови і петлями для кожної вершини, які служать лівою і правою ідентифікацією для побудови. У зв'язку з цим в теорії категорій під терміном граф зазвичай розуміють «мультиорграф», мультиорграф який лежить в основі категорії називається базовим  орграфом.

Розмітка

Мультиграфи і мультиорграфи підтримують поняття розмітки однаково, однак в цьому випадку немає єдності термінології.

Визначення помічені мультиграфи і помічені мультиорграфи схожі, тому тут вкажемо визначення тільки для мультиорграфу.

Визначення 1: Помічений мультиорграф — це помічений граф з мітками на дугах і вершинах.

Формально: Помічений мультиорграф G — це кортеж з 8 елементів $G=(\Sigma _{V},\Sigma _{A},V,A,s,t,\ell _{V},\ell _{A})$, в якому 

• V — множина вершин і A — множина дуг,
• $\Sigma _{V}$ і $\Sigma _{A}$ — кінцевий алфавіт, доступний для розмітки дуг і вершин,
• $s\colon A\rightarrow \ V$ і $t\colon A\rightarrow \ V$ — два відображення, які визначають початкову і кінцеву вершини дуги,
• $\ell _{V}\colon V\rightarrow \Sigma _{V}$ і $\ell _{A}\colon A\rightarrow \Sigma _{A}$ — два відображення, які описують розмітку вершин і дуг.

Визначення 2: Помічений мультиорграф — помічений орграф з кратними поміченими дугами, тобто дугами з тими ж кінцями і тими ж мітками (це відрізняється від поняття, даного в статті «Розмітка графу»).

Див. також

• Словник термінів теорії графів
• Теорія графів

Посилання

• Béla Bollobás. Modern Graph Theory. — Springer, 2002. — ISBN 0-387-98488-7.
• V. K. Balakrishnan. Graph Theory. — McGraw-Hill, 1997. — ISBN 0-07-005489-4.
• Рейнгард Дистель. Теория графов. — Новосибирск: Изд-во Ин-та математики, 2002. — ISBN 5-86134-101-Х.
• Jonathan L Gross, Jay Yellen. Graph Theory and Its Applications. — McGraw-Hill, 1998. — ISBN 0-8493-3982-0.
• Jonathan L Gross, Jay Yellen. Handbook of Graph Theory. — McGraw-Hill, 2003. — ISBN 1-58488-090-2.
• Ф.Харари. Теория графов. — Москва: Едиториал УРСС, 2003. — ISBN 5-354-00301-6.
• Daniel Zwillinger. CRC Standard Mathematical Tables and Formulae. — Chapman & Hall/CRC, 2002. — ISBN 1-58488-291-3.
• Svante Janson, Donald E. Knuth, Tomasz Luczak, Boris Pittel The birth of the giant component // Random Structures and Algorithms. — 1993. — Т. 4, вып. 3. — С. 231—358. — DOI:10.1002/rsa.3240040303.

Зовнішні посилання

• Paul E. Black, Multigraph at the NIST Dictionary of Algorithms and Data Structures.