Очікує на перевірку

Мільчин Лев Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мільчин Лев Ісаакович
Зображення
Зображення
Дата народження18 серпня 1920(1920-08-18)[1]
Місце народженняМінськ, Білоруська РСР
Дата смерті28 червня 1987(1987-06-28)[1] (66 років)
Місце смертіМосква, РРФСР, СРСР
ПохованняМитинський цвинтар
Громадянство СРСР
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіярежисер-мультиплікатор,
художник-постановник
Кар'єра1946—1986
ЗакладСоюзмультфільм, Мосфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
IMDbID 0586975

Лев Ісаакович Мільчин (нар. 18 серпня 1920, Мінськ, Білоруська РСР — пом. 28 червня 1987, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський режисер і художник-постановник мультиплікаційного кіно, педагог. Заслужений художник РРФСР (1978)[2].

Біографія[3]

[ред. | ред. код]

\\Народився в сім'ї художника Ісаака Йосиповича Мільчина . Закінчив Мінську художню школу[4] та художній факультет ВДІКу .У період німецько-радянської війни був у складі ополчення, після — на Центральній Об'єднаній кіностудію художніх фільмів (Алма-Ата) художником кількох ігрових кінокартин. Після закінчення війни працював на студії «Союзмультфільм» художником-постановником мальованих та лялькових фільмів з такими режисерами, як І. П. Іванов-Вано, М. М. Цехановський, З. С. Брумберг, В. С. Брумберг, В. І. Полковников, А. Г. Сніжко-Блоцька, А. Г. Каранович. У 1957—1962 роках працював на кіностудії «Мосфільм». З 1962 року працював на «Союзмультфільмі» як режисер і художник-постановник.

Викладав у ВДІКу. Працював у книжковій графіці. Член Міжнародної асоціації анімаційного кіно.

Похований у Москві, на Митинському цвинтарі (ділянка № 126)[5].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Тамара Полетика (1922—2011), художниця мультиплікаційного кіно.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Художник-постановник

[ред. | ред. код]
  • 1947 — Горбоконик
  • 1948 — Квітка-семибарвиця
  • 1949 — Гуси-лебеді
  • 1949 — Чужий голос
  • 1951 — Казка про мертву царівну і про сім богатирів
  • 1952 — Снігуронька
  • 1954 — Царівна-Жаба
  • 1955 — Зачарований хлопчик
  • 1956 — Палка виручалка
  • 1957 — Виконання бажань
  • 1959 — Сампо
  • 1959 — Особливий підхід (телефільм)
  • 1961 — СРСР з відкритим серцем (музичний фільм-огляд)[6]
  • 1962 — Мій молодший брат
  • 1963 — Світлячок № 3
  • 1963 — Свиня-скарбничка
  • 1966 — Жу-жу-жу
  • 1967 — Будильник
  • 1967 — Пригоди барона Мюнхаузена
  • 1968 — Комедіант
  • 1970 — Відважний Робін Гуд
  • 1972 — Оповідання старого моряка. Антарктиди.
  • 1973 — Здоров'я починається вдома
  • 1975 — Горбоконик
  • 1976 — Стійкий олов'яний солдатик
  • 1977 — Як Маша посварилася з подушкою
  • 1978 — Маша більше не ледащо
  • 1978 — Метаморфоза
  • 1979 — Новий Аладдін
  • 1982 — Марія, Мирабела
  • 1984 — Казка про царя Салтана
  • 1986 — Півень і боярин

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 1960 — Шлях у великий балет[7]
  • 1963 — Світлячок № 3
  • 1963 — Свиня-скарбничка
  • 1964 — Можна і не можна
  • 1965 — Доброго дня, атом!
  • 1966 — Жу-жу-жу
  • 1966 — Сьогодні День народження
  • 1967 — Будильник
  • 1968 — Світлячок № 8
  • 1969 — Бабусин парасолька
  • 1970 — Розповіді старого моряка. Надзвичайна подорож.
  • 1971 — Розповіді старого моряка. Безлюдний острів.
  • 1972 — Оповідання старого моряка. Антарктиди.
  • 1976 — Стійкий олов'яний солдатик
  • 1977 — Як Маша посварилася з подушкою
  • 1978 — Маша більше не ледащо
  • 1979 — Маша та чарівне варення
  • 1984 — Казка про царя Салтана
  • 1985 — Огіркова конячка
  • 1986 — Півень і боярин

Художник-ілюстратор

[ред. | ред. код]

Виставки

[ред. | ред. код]
  • У виставковому залі Московського Будинку Художника відкрилася виставка «Художник та книга — 2009». Загалом на виставці представлено понад тисячу робіт авторів, у тому числі працюючих у мультиплікаційному кіно. Зокрема, Сергія Алімова (ілюстрації до «Мертвих душ»), Лева Мільчина («Невський проспект») та інших.[8]

Література

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Мультфільми Лева Мільчина

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 10 октября 1978 года «О присвоении почётного звания заслуженного художника РСФСР Мильчину Л. И.». Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  3. Аниматор.ру: Мильчин Лев Исаакович. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 29 грудня 2021.
  4. «Вокруг него всегда были красивые женщины» — Культура — GZT.RU. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 29 грудня 2021.
  5. Митинское кладбище: Мильчин Лев Исаакович (фото могилы)
  6. СССР с открытым сердцем. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  7. Мадам «нет» — Екатерина Максимова — Google Книги
  8. Выставка «Художник и книга» в Московском Доме художника. [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] 23.03.2009

Посилання

[ред. | ред. код]