Місто-держава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Міста-держави)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Форми державної влади й політичні системи
Сучасне місто-держава Сінгапур — економічне диво Азії
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
Портал ПорталКатегорія Категорія
Детальніше про міста-держави античної доби див. Поліс.

Місто-держава — держава, яка складається з одного міста та навколишньої території. Як правило, історично міста-держави були частинами більшої цивілізації: наприклад міста-держави стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Фінікії, міста-держави мая та ацтеків доколумбійської Мезоамерики, міста-держави Середньої Азії та доби італійського Відродження.

В античному світі міста-держави були досить поширені. Деякі з них об'єднувались в формальні або неформальні союзи, часто під проводом одного лідера. Міста-держави в Стародавньому Римі, наприклад, були об'єднані через підкорення іншими державами; деякі, такі як в Стародавній Греції, на Пелопонесі, об'єднувалися добровільно для спільного захисту.

Внутрішній устрій

[ред. | ред. код]

У стародавній Греції міста-держави позначали одним словом (грец. πόλις) — поліс. Так називали великі міста і міста-держави. Місто-держава, або поліс мав свій специфічний внутрішній устрій, різноманітність урядів, організацію тощо. Характерними рисами такої державної організації було спільне громадянство.

Міста-держави античної доби

[ред. | ред. код]

В античній історії існували:

Міста-держави Північного Причорномор'я

[ред. | ред. код]
Розкопки полісу Херсонес в Криму, сучасна Україна

Міста-держави середньовіччя

[ред. | ред. код]

У середньовіччі міста-держави існували:

Міста-держави новітньої історії

[ред. | ред. код]
  • У 19-му та 20-му сторіччях міста-держави виникали в результаті колоніальної експансії європейських держав. У таких країнах, як Індія, Китай міста-держави являли собою прибережні міста або порти звідки поширювалась колонізація країни. Деякі з міст-держав збереглися як незалежні країни (Сінгапур), а деякі хоча й ввійшли в склад інших країн, все ж зберегли автономію (Гонконг).
  • Деякі європейські міста (Рієка, Данциг (Гданськ), Мемель (Клайпеда), Трієст, Батумі) в зв'язку з політичними та історичними обставинами існували як міста-анклави з широкими правами самоврядування.

Сучасні міста-держави

[ред. | ред. код]

Сінгапур був в складі Малайзії всього два роки і був виключений зі складу країни в 1965 р. через побоювання, що його населення негативно вплине на расовий склад населення Малайзії. Попри це, Сінгапур швидко модернізувався і провів індустріалізацію, завдяки котрій його тепер називають одним з чотирьох Тигрів Азії. Тепер Сінгапур — сучасне, динамічне місто-держава з помітним впливом на економіку світу.

До 1870 р. місто Рим знаходилося в володінні римських пап як частина держави — Папська область. Коли в 1870 р. король Віктор Емануїл II анексував Папську Область, папа Пій ІХ відмовився визнати новосформоване королівство Італія. 1929 року папа Пій ХІ та король Віктор Емануїл III уклали договір, за яким Ватикан визнавався як незалежна держава з папою на чолі. Зараз це місто-держава має своє власне громадянство, дипломатичний корпус, прапор і поштову систему. З населенням менш ніж тисячу чоловік Ватикан — найменша, більшістю країн визнана суверенна держава світу.

Князівство Монако — одна з найменших держав світу (площа 1,95 км².). Розташоване на півдні Європи, на березі Середземного моря, поблизу кордону Франції і Італії. Має кордони з французьким департаментом Приморські Альпи. Монако має у своєму складі округи-міста Монако (старе місто), Монте-Карло, Ла-Кондамін (діловий центр і порт) і Фонтвілль (промисловий район).

Сучасна ідея вільних приватних міст

[ред. | ред. код]

Цю концепцію у своїй книзі «Вільні приватні міста» (англ. Free Private Cities) 2018 року висуває Тит Гебель. За його задумом, у такому вільному приватному місті приватна компанія пропонуватиме мешканцям захист життя, свободи та власності на демаркаційній території як «надавачі державних послуг». Ця послуга включатиме служби безпеки та порятунку, правову та нормативну базу та незалежне вирішення спорів і оплачуватиметься мешканцями фіксованою в договорі сумою в рік.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]