Назаров Едуард Васильович
| Едуард Васильович Назаров | |
|---|---|
| Эдуард Васильевич Назаров | |
 | |
| Дата народження | 23 листопада 1941 |
| Місце народження | Москва |
| Дата смерті | 11 вересня 2016 (74 роки) |
| Місце смерті | Москва |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Alma mater | Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова |
| Професія | режисер, художник, продюсер, аніматор |
| Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Нагороди |    |
| IMDb | ID 0623374 |
 Назаров Едуард Васильович у Вікісховищі | |
Едуа́рд Васи́льович Наза́ров (23 листопада 1941, Москва — 11 вересня 2016, там же) — радянський і російський аніматор, режисер і художник. Народний артист Росії (2012)[1][2]. Заслужений діяч мистецтв СРСР, лауреат Державної премії СРСР.[3]
Закінчив Строгановське художньо-промислове училище[4]. Працював в анімації з 1959 року спочатку прорисовником, потім асистентом художника-постановника у Михайла Цехановського, художником-постановником у Федора Хитрука, режисером, займався оформленням книг і журналів: «Квант», «Веселые картинки», «Мурзилка», «Химия и жизнь[ru]», «Знание — сила», «Миша» та інших.
З 1979 по 2000 викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів. У 1993 році організував школу-студію режисерів-аніматорів «ШАР» спільно з Андрієм Хржановським, Федором Хитруком, Юрієм Норштейном. Співавтор і ведучий телепрограм «Анімація від А до Я» (1996—1998), «Світ анімації або анімації світу» (1999—2001), знімався в документальних серіалах «Союзмультфільм — казки і були» (серія «Веселі казки про сумне», 2003), «Фабрика чудес» (серія «Художник-постановник», 2006), «Невагома життя» (2006), документальний фільм «Російська магія» (2004).
З 1991 року — президент (з Давидом Черкаським) Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК». Разом з Юрієм Норштейном брав участь у проекті Юрія Красного зі створення анімаційного фільму на основі малюнків дітей-інвалідів. З 2004 року був головою худради студії «Пілот».
Після смерті Олександра Татарського з серпня 2007 року обіймав посаду художнього директора студії «Пілот». Брав участь у створенні циклу «Гора самоцвітів» як художній керівник, сценарист й актор; крім того, сам поставив кілька фільмів, вперше з 1987 року.
В 2012 року на XVII церемонії Відкритого фестивалю у Суздалі його мультфільм «Жив-був пес» (1982) очолив сотню найкращих вітчизняних мультфільмів на думку ста професіоналів індустрії[5].
Режисер тривалий час мав проблеми з судинами, страждав на діабет і незадовго до смерті пережив ампутацію ноги[6].
Помер 11 вересня 2016 року у Москві на 75-му році життя. Церемонія прощання з мультиплікатором відбулася 14 вересня 2016 року у Будинку кіно. Похований на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 43)[7].
Дружина — Тетяна Петрівна Литко (1944—2022) — асистент режисера на кіностудії «Союзмультфільм»[8]. Похована поруч із чоловіком.
- «Полювання» (1979)
- На III МКФ мультфільмів в Ешпінью (Португалія), 1980
- На МКФ в Уеска (Іспанія), 1980
- «Жив-був пес» (1982)
- На Міжнародних днях анімаційного кіно в Аннесі (Франція), 1983 р. Спеціальний приз журі.
- Приз на МКФ молодих режисерів в Турі (Франція), 1983 р.
- Перший приз на V МКФ казкових фільмів в Оденсе (Данія), 1983 р.
- «Подорож мурахи» (1983)
- На VI Всесвітньому фестивалі анімаційних фільмів у м Загребі (Югославія) — Перший приз в категорії дитячих фільмів, 1984.
- «Про Сидорова Вову» (1985)
- Приз на 19 Всесоюзному кінофестивалі (1986)
- «Мартинко» (1987)
- Офіційний вибір на міжнародному фестивалі в Шанхаї (Китай), 1988 р.
- Фільми, режисер
- «Рівновага страху» (1973)
- «Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
- «Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
- «Полювання» (1979)
- «Жив-був пес» (1982)
- «Подорож мурахи» (1983)
- «Про Сидорова Вову» (1985)
- «Мартинко» (1987)
- «Колобок» (2012)
- Фільми, сценарист
- «Бегемотик» — Весела карусель № 7 (1975)
- «Принцеса і людожер» — Весела карусель № 9 (1977)
- «Полювання» (1979)
- «Жив-був пес» (1982)
- «Подорож мурахи» (1983)
- «Про Сидорова Вову» (1985)
- «Мартинко» (1987)
- «Не скажу» (2006)
- «Неслухняний ведмежа» (2006)
- «Колобок» (2012)
- Фільми, художник-постановник
- «З ким поведешся» (1967)
- «Вінні-Пух» (1969)
- «Увага, вовки!» (1970)
- «Вінні-Пух йде в гості» (1971)
- «Вінні-Пух і день турбот» (1972)
- «Острів» (1973)
- «Рівновага страху» (1973)
- «Дарую тобі зірку» (1974)
- «Ікар і мудреці» (1976)
- «Жив-був пес» (1982)
- «Подорож мурахи» (1983)
- «Про Сидорова Вову» (1985)
- «Фонд правових реформ. Катастрофа» (1998)
- «Фонд правових реформ. Клубок пряжі» (1998)
- «Фонд правових реформ. Котячій спів» (1998)
- «Фонд правових реформ. Килимок» (1998)
- «Фонд правових реформ. Нужда» (1998)
- «Фонд правових реформ. Бінокль» (1998)
- «Фонд правових реформ. Терези» (1998)
- «Фонд правових реформ. Ракета» (1998)
- «Фонд правових реформ. Шишки і плюшки» (1998)
- «Фонд правових реформ. Санки» (1998)
- Фільми, художник
- «Людина в рамці» (1966)
- «Фільм, фільм, фільм» (1968)
- Фільми, аніматор
- «Канікули Боніфація» (1965)
- Фільми, художній керівник
- «Гагарін» (1994)
- «Атракціон» (1995)
- Фільми, озвучував ролі
- «Колумб причалює до берега» (1967)
- «Пригоди капітана Врунгеля» (1979) — капітан «Чорної Каракатиці»
- «Мартинко» (1987) — Цар
- «Мандрівник» (1995)
- «Букашки» (2002)
- «Гора самоцвітів. Про Івана-дурника» (2004) — цар / товстопузий наречений
- «Гора самоцвітів. Жадная мірошничка» (2004) — крики / епізод
- «Гора самоцвітів. Гордий миш» (2007) — все ролі
- «Маша і Ведмідь» (2009—2010) — Дід Мороз
- Фільми, читає текст
- «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)
- «Мартинко» (1987)
- «Кіт, який вмів співати» (1988)
- «Фердинанд VIII» (1995)
- "Гора самоцвітів. Про цапа і барана "(2004)
- Серіали, художник
- «Фонд правових реформ» (1998)
- Серії фільмів, художній керівник
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 21 марта 2012 г. № 315 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“»
- ↑ Хаматова, Жванецкий и Запашные стали народными артистами России. МТРК «МИР». 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 21 березня 2012.
- ↑ НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Наталья Василькова. Эдуард Назаров // [1] — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2. Архівовано з джерела 30 серпня 2007
- ↑ Мультфильм «Жил-был пес» - лучший за 100 лет. kp.ru (рос.). 2 березня 2012. Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ In Memoriam: Eduard Nazarov (1941-2016) – ASIFA International. web.archive.org. 16 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ НАЗАРОВ Эдуард Васильевич (1941 – 2016) — Moscow-Tombs (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ Российская анимация в буквах и фигурах | Персоналии | Лытко Татьяна Петровна. animator.ru. Процитовано 5 квітня 2023.
- Сергей Капков, Энциклопедия отечественной мультипликации, М., Алгоритм, 2006, 816стор. ISBN 5-9265-0319-4
- Эдуард Назаров — Энциклопедия отечественного кино (рос.)
- Российская анимация в буквах и фигурах. Назаров Эдуард Васильевич (рос.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | BNF: 141242851 · Freebase: /m/0kxm9jz · GND: 1041658044 · ISNI: 000000004267619X · LCCN: no95029936 · NKC: xx0175312 · SUDOC: 093656815 · VIAF: 9429130 |
- Народились 23 листопада
- Народились 1941
- Померли 11 вересня
- Померли 2016
- Поховані на Ваганьковському кладовищі
- Випускники Московської державної художньо-промислової академії імені С. Г. Строганова
- Заслужені діячі мистецтв РРФСР
- Народні артисти Російської Федерації
- Лауреати Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих
- Уродженці Москви
- Російські аніматори
- Радянські аніматори