Координати: 21°17′ пд. ш. 165°21′ сх. д. / 21.283° пд. ш. 165.350° сх. д. / -21.283; 165.350

Нова Каледонія (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нова Каледонія, острів
фр. Grande Terre
гора Паньє на острові Нова Каледонія

Карта
Острів Нова Каледонія на мапі Нової Каледонії та Вануату
Острів Нова Каледонія
на мапі Нової Каледонії та Вануату
Острів Нова Каледонія
на мапі Нової Каледонії та Вануату
Географія
21°17′ пд. ш. 165°21′ сх. д. / 21.283° пд. ш. 165.350° сх. д. / -21.283; 165.350
КонтинентОкеанія
МісцерозташуванняТихий океан,
Коралове море
Океанія
АкваторіяКоралове море
Група островіво-ви Нова Каледонія
Площа16 648  км² (53-тє місце)
Довжина400  км
Ширина50-70  км
Берегова лінія1248,8  км
Найвища точкагора Паньє, 1628 м
Країна
Франція Франція
РегіонНова Каледонія Нова Каледонія
заморські володіння Франції
РайонПівнічна провінція,
Південна провінція
Населення247,600 осіб (2014)
Нова Каледонія, острів. Карта розташування: Океанія
Нова Каледонія, острів
Нова Каледонія, острів
Нова Каледонія, острів (Океанія)
Нова Каледонія, острів. Карта розташування: Нова Каледонія
Нова Каледонія, острів
Нова Каледонія, острів
Нова Каледонія, острів (Нова Каледонія)
Мапа

CMNS: Нова Каледонія у Вікісховищі

Нова Каледонія (фр. Grande Terre, дослівно Велика земля) — найбільший і головний острів архіпелагу Нова Каледонія, заморського володіння Франції, у південно-західній частині Тихого океану.

Історія

[ред. | ред. код]

Британський дослідник Джеймс Кук відкрив острів у 1774 році і назвав його «Нова Каледонія» (Каледонія — старовинна латинська назва частини північної Шотландії).

Після того як Франція захопила у 1853 році всі острови, які зараз утворюють Нову Каледонію і зробила їх своєю колонією в 1860 році, назва «Нова Каледонія» стала застосовуватися не тільки до самого острова, а й прилеглих до нього островів. Однак для простоти і тому, що це був найважливіший острів колонії, назва «Нова Каледонія» або навіть «Каледонія» використовується для позначення як острова, так і всієї колонії. Місцеві жителі називають острів «Ле Кайя» — скелі[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Острів розташований у Кораловому морі в тропічній зоні Тихого океану, простягається з північного заходу на південний схід на 400 км, при ширині до 50-70 км. Має площу — 16 648 км² (53-тє місце у світі). Уздовж острова розташований покритий тропічними лісами Центральний хребет, з п'ятьма вершинами висотою понад 1500 метрів з найвищими вершинами: гора Паньє (1628 м) та Гумбольдт (1618 м), з крутими північно-східними схилами та більш пологими — південно-західними.

Найбільший населений пункт — місто Нумеа (100 237 осіб, 2015), столиця заморської території Франції Нова Каледонія.

Геологія

[ред. | ред. код]

Острів Нова Каледонія, як і вся Нова Каледонія — це уламок австралійської плити, який відокремився від суперконтиненту Гондвана в Крейдовому періоді (близько 70 мільйонів років тому), і формування якого було здійснено послідовним виникненням складчастости плити, останнє з яких відбулося в еоценовому та олігоценовому періодах (приблизно від 53 до 26 млн років тому), що пояснює різноманітність типів і віку покладів корисних копалин: як осадові, так і вулканічні утворення, що поширюються від Пермського (від 299 до 251 млн.років тому) до Третинного (між 65 і 1,5 млн років тому) періодів. Пізні третинні геологічні перетворення також дозволили на острові створити одну з найважливіших ультрамафічних або надосновних (перидотитових) гірських порід, що призвело до утворення найбагатіших покладів нікелю. Ці перидотити виникли шляхом обдукції мантії, яка вилилася на денну поверхню під час останніх вивержень вулканів. Крім того, існують базальтові субстрати від більш ранньої обдукції океанічного дна на західному узбережжі(по суті так зване покривало Поя). Нарешті, екстремальні умови температури та тиску, спричинені зіткненнями плит, що призвели до виникнення цих складок та виверження вулканів, перетворили деякі осадові та магматичні породи шляхом метаморфізму, головним чином, у північно-східній частині острова(Діахот і Пуебо), а також і на значній частині південного сходу (серпентинити, народжені від гідротермального метаморфізму перидотитів), створили у великій кількості схисти і мікашисти, а також сині сланці.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]