Нововітебське
| село Нововітебське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Криворізький район |
| Тер. громада | Вакулівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA12060030090089608 |
| Облікова картка | Нововітебське |
| Основні дані | |
| Населення | 56 |
| Поштовий індекс | 53170 |
| Телефонний код | +380 5650 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°58′30″ пн. ш. 33°53′23″ сх. д. / 47.97500° пн. ш. 33.88972° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
95 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 53170, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Вакулове, вул. Центральна, 22 |
| Сільський голова | Горбунов Володимир Павлович |
| Карта | |
  Нововітебське | |
 Нововітебське | |
| Мапа | |
| |
Новові́тебське — село в Україні, у Вакулівській сільській громаді Криворізького району Дніпропетровської області. Населення — 16 мешканців.
Село Нововітебське знаходиться на березі річки Жовтенька, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Михайлівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Новоподільське. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.
Село було єврейською землеробською колонією, засноване у двадцятих роках XIX століття євреями із Вітебського регіону[1].
Станом на 1886 рік в колонії Ново-Вітебськ Ново-Миколаївської волості Херсонського повіту мешкало 934 особи, налічувалось 66 дворів, існували єврейський молитовний будинок, 3 лавки[2].
На початок 1941 року у поселенні було 277 євреїв[3]
Після початку Другої світової війни частина євреїв змогла утекти на схід[1]. 18 серпня 1941 року, під час операції «Барбаросса», село окупували німці[1]. Близько 300 євреїв, які не встигли втекти, помістили у невелике гетто на одній вулиці[3]. У квітні 1942 року частину мешканців гетто відправили на примусову працю у табір неподалік, для прокладання дороги між Кривим Рогом та Дніпром[3]. 29 травня 1942 року усіх жителів гетто розстріляли за межами поселення[1]. Більшість євреїв, що були у таборах, розстріляли протягом війни 1942—1943 років[3]. 6 лютого 1944 року німці покинули село[4].
Село підпорядковувалося сільській раді у селі Петрове[5]. До 2020 року село адміністративно входило до Софіївського району Дніпропетровської області, ліквідованого у результаті Адміністративно-територіальної реформи в Україні.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,2 % |
| російська | 9,8 % |
Тут народилася і якийсь час вчителювала Рівка (Бумаґіна) Ґубер — ізраїльська соціальна працівниця, вихователька, активістка, лауреатка Премії Ізраїлю (1976).
- ↑ а б в г נובוויטבסק (Novo Vitebsk) (івр.) . www.yadvashem.org.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г Меморіальний музей Голокосту (США) (2012). Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945 (англ.) . Т. Volume II. Ghettos In German-Occupied Eastern Europe. Indiana University Press. с. 1631. Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ Хроніка вигнання нацистських окупантів з України (1942 – 1944рр.): день за днем... www.warmuseum.kiev.ua.
- ↑ Історії міст і сіл Української РСР.
- Офіційний сайт Софіївського району [Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Нововітебське [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
