Німенко Максим Андрійович
Максим Андрійович Німенко | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 28 квітня 1982 (42 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Київ | ||||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Діяльність | художник, художник-постановник | |||
Член | Національна спілка художників України і Українська кіноакадемія | |||
Батько | Німенко Андрій Васильович | |||
Мати | Масенко Лариса Терентіївна | |||
Нагороди | «Золота дзига» (2023) | |||
Сайт | maxnimenko.wixsite.com/nimenko | |||
| ||||
Німенко Максим Андрійович (нар. 28 квітня 1982, Київ) — український живописець, графік, художник-постановник. Член НСХУ (2004), Української кіноакадемії (2022).
Народився 28 квітня 1982 року в Києві в родині митця Андрія Німенка та мовознавиці Лариси Масенко. У 1996—2000 роках навчався в Художній школі імені Тараса Шевченка.
У 2006 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (монументальне відділення факультету живопису; педагог — Микола Стороженко)[1].
Працює в галузях станкового та монументального живопису, станкової та книжкової графіки. Авторському стилю М. Німенка властивий синтез наївного мистецтва та академічної школи. Учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок. Окремі роботи зберігаються в приватних колекціях в Україні та за кордоном[1].
Вибрані роботи: «Віра», «Кирило» (обидві – 1999), «Олена» (2000), «Степ», «Ботанічний сад» (обидві – 2002), «Кінбурнська коса» (2003), «Седнів» (2004), «Туман», «Поле», «Пагорб», «Льотчик Шутов», «Раншель» (усі – 2005), «Адам і Єва», «Вигнання з Раю», «Чарівний ліс» (усі – 2006), «Зима», «Пізня осінь», «Дерево», «Посадка», «Київ 1», «Київ 2» (усі – 2007), «Чарівний сад» (2009), «Вечір в Теліжинцях» (2014), «Портрет батька»[2].
- «Веселі Боковеньки» - галерея «Мистець». Спільно з І. Михайловим (Київ; 2007).
- «День у день» — галерея «Дзиґа» (Львів; 2009).
- проект «L – 2» — (Люблін – Львів; 2009).
- «Abstrakt visual test» — «Я-галерея». Куратор Н. Філоненко (Київ; 2010).
- «N-dimension» — Ludmila Bereznitska & Partner Gallery (Київ; 2010).
- «Пастельний день» — «Pit-ART» (Київ; 2010).
- «Tamagochi» — Центр візуальної культури НаУКМА. Куратор Якубенко А. (Київ; 2011).
- У. Старк. «Мій друг Персі Бофало Біл і я» Теза (2004)
- Є. Гуцало. «Лелеченя» Знання-Прес (2008)
- М. Яснов. «Життя видатних тварин» Грані-Т (2008)
- В. Рутківський. «Сині води» Темпора (2011)
Художник-постановник фільмів:
- «Ефір» (2018)
- «Стоп-Земля» (2021)
- «Снайпер. Білий ворон» (2021)
- «Де гроші» (2021)
- «Кава з кардамоном» (2021)
- «Стан» (2022)
- «Ерик — кам'яне серце» («Erik Stoneheart») (2022).
Актор другого плану:
- Дивне Різдво (2006)
- Такі красиві люди (2013)[3].
- Перемога в номінації «Найкращий художник-постановник» VI Кінопремії «Золота дзиґа» за роботу над фільмом «Стоп-Земля»[4].
- Роботи М. Німенка на власному сайті
- Роботи М. Німенка в аукціонному домі Goldens
- Роботи М. Німенка на відеоплатформі Vimeo
- 12 кімнат і три коридори. Художник-постановник серіалу "Кава з кардамоном" розповів, як створював атмосферу середини XIX століття
- ↑ а б Шаповал, М. Т. Німенко Максим Андрійович (Ukrainian) . Т. 23. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Мотиви «Пастельного дня». day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 22 лютого 2024.
- ↑ Максим Німенко | Dzyga MDB. dzygamdb.com. Процитовано 22 лютого 2024.
- ↑ Премія "Золота дзиґа" оголосила найкращий документальний фільм. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 22 лютого 2024.
- Народились 28 квітня
- Народились 1982
- Уродженці Києва
- Випускники Державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка
- Випускники НАОМА
- Члени Національної спілки художників України
- Українські художники
- Українські художники кіно
- Українські ілюстратори
- Члени Української кіноакадемії
- Лауреати премії «Золота дзиґа»