Ніцой Лариса Миколаївна
| Ніцой Лариса Миколаївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Лариса Єфременко | |||
| Народилася | 17 березня 1969 (55 років) Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменниця, громадська діячка, політична діячка, прозаїк | |||
| Alma mater | Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (1991) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2001 — тепер. час | |||
| Партія | Реформи і порядок | |||
| Сайт: nitsoi.com | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Лариса Миколаївна Ніцо́й (до шлюбу Єфременко)[1] (нар. 17 березня 1969, смт Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область) — українська письменниця, педагог, громадська діячка, член Національної спілки письменників України.
Народилася в родині Миколи та Ольги Єфременків.[1]
1986 року закінчила середню школу в смт Голованівськ.
Навчалася в Кіровоградському державному педагогічному університеті (тепер Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка) на факультеті української мови і літератури, закінчила 1996 року.
Викладала українську мову та літературу у школі в Кіровограді.
1999 року переїхала до Києва.
Станом на 2021 рік голова громадської організації «Український простір».
Ініціаторка щорічного круглого столу «Книга на захисті дитячої душі», присвяченого Міжнародному дню захисту дітей, за участю посадовців, письменників, діячів культури та освіти.
2012 року за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука ініціювала щорічне святкування в Україні Всесвітнього дня письменника.[2]
Організаторка всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», всеукраїнської акції «Почитай мені, татку!»[3]
Авторка серії уроків для загальноосвітніх шкіл «Бібліотечний урок веде письменник», ініціаторка першого письменницького флешмобу в Україні «Читаємо дітям».
Одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського проєкту — вистави «Ярик і дракон» для Мінського театру «Зьніч». Казки — Лариса Ніцой (Україна), сценарій — Нікіта Лявон (Білорусь), музика — Ілля Прудников (Росія).
Ініціаторка всеукраїнської хвилі «Дорослі читають дітям».
Ініціаторка рейтингу дитячих книжок «Вибір дітей», членами журі якого є діти з різних куточків України.
Громадська діячка, борчиня за права українців на україномовний простір в Україні.
Працювала в таких політичних структурах:
- у центральному апараті Народного руху України на чолі з В'ячеславом Чорноволом, потім з Геннадієм Удовенком;
- у партії «Реформи і порядок» під керівництвом Віктора Пинзеника;
- у Верховній Раді України помічницею-консультанткою народних депутатів.
24 червня 2019 року Ларису Ніцой зареєстровано кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 117 (Львів, Франківський район) на позачергових виборах до Верховної Ради України від Народного Руху України[4]. Набрала 4,45 % голосів (6 місце)[5].
17 березня 2016 року Лариса Ніцой розширила формат власної акції «Дорослі читають дітям» і започаткувала в соцмережах всеукраїнську хвилю «Дорослі читають дітям».[6]
Письменниця зауважує, що читати дитячі книжки мають люди різних професій та віку: поліціянти, пожежники, лікарі, будівельники, актори, бабусі, дідусі, батьки. Дорослі, які мають і не мають дітей.
- 2001 — «Казка про славного Орленка», присвячена річниці загибелі В. М. Чорновола
- 2006 — казкова повість «Пригоди лисеняти Бума» — І частина
- 2008 — «Як хом'ячок друзів шукав»
- 2009 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — І частина
- 2009 — «Казка про Українське Щастя»
- 2010 — «Ярик і дракон»
- 2012 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — видання друге
- 2012 — «Ярик-векалка»
- 2013 — «Ярик і рогатий Мі…»
- 2013 — «Страшне страховисько»
- 2014 — «Мій Блек»
- 2014 — «Неслухи і вередулі»
- 2015 — «Зомба або історія про милосердя»
- 2015 — «Павлусь і Павлинка»
- 2016 — «Дві бабуськи в незвичній школі, або скарб у візку»
- 2017 — «Незламні мураші»
- 2019 — «Автомобільчик»
- 2020 — «Навіщо песикові гавкати»
- 2020 — «Казка про славного Орленка», ілюстроване видання.
- 2021 — «Бджілка»
- 2007 — Дипломантка літературного конкурсу «Коронація слова».
- 2014 — Лауреатка Всеукраїнської літературної премії «Гілка золотого каштана» в галузі соціальної прози.
- 2017 — «Людина року» за версією газети «День» за створення феномену в освітньому процесі.
- 2019 — Книга «Незламні мураші» увійшла до Книги рекордів України.
- 2020 — «Навіщо песикові гавкати» стала книгою року в номінації «Соціальна книга» за версією книжкової платформи «Барабука».
- 2020 — Лауреат Літературної премії імені Платона Воронька
Одружена, чоловік — Андрій Анатолійович Ніцой, кандидат історичних наук[7], має сина Ярослава і доньку Лесю[8].
- ↑ а б Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой - nitsoi.com. nitsoi.com. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Письменники з’їли книжку. Буквоїд. 5 березня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
- ↑ Лариса Ніцой
- ↑ Ніцой Лариса Миколаївна
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №117 (Львівська область). Центральна виборча комісія України. Процитовано 02.07.2021.
- ↑ Відео про започаткування хвилі «Дорослі читають дітям»
- ↑ Лариса Ніцой зареєструвалась кандидаткою у депутати від НРУ у львівському окрузі. Zaxid.net. 26.06.2019. Процитовано 02.07.2021.
- ↑ Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой. nitsoi.com (укр.). Процитовано 2 травня 2020.
- Лариса Ніцой про боротьбу за українську мову на законотворчому фронті. Виступ на всеукраїнському громадському форумі «За Українську мову» (ВІДЕО)
- https://photo-lviv.in.ua/literatura-yaka-tvoryt-majbutnje/
- Офіційний сайт
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії |