Орден Чорного орла
Орден Чорного орла нім. Schwarzer Adlerorden | ||||
II ступінь | ||||
Девіз | Suum Cuique («Кожному — своє») | |||
---|---|---|---|---|
Країна | Королівство Пруссія | |||
Тип | орден | |||
Підстава |
За цивільні чи військові заслуги. За правом народження (для представників дому Гогенцоллернів). | |||
Статус | вручається представникам дому Гогенцоллернів | |||
Нагородження | ||||
Засновано: | 18 січня 1701 | |||
Перше: | 1701 Фрідріх I | |||
Останнє: | 1918 | |||
Нагороджено: | 407 | |||
Нагороджені: | ||||
Категорія:Кавалери ордена Чорного орла (338) | ||||
Черговість | ||||
Молодша нагорода | Орден Червоного орла | |||
Орден Чорного орла у Вікісховищі |
О́рден Чо́рного Орла́ (нім. Schwarzer Adlerorden) — найвищий прусський орден. Заснований королем Фрідріхом І з приводу його коронації 18 січня 1701 року. Складається з хреста, зірки та стрічки жовтогарячого кольору.
Повна назва — Висо́кий О́рден Чо́рного Орла́ (нім. Der Hohe Orden vom Schwarzen Adler).
Орден складався з мальтійського хреста, світло-синьої барви, з чотирма чорними орлами в кутах та написом «FR» (що означає FRYDERICUS REX — Король Фрідріх) посередині щита та восьмикутної срібної зірки з Чорним орлом на помаранчевому полі і девізом SUUM CUIQUE («Кожному своє»). Носили цей хрест на широкій помаранчевій стрічці через плече або на золотому ланцюжку. Дизайн нагороди придумав корінний житель Кенігсберга Хорст Дюринг.
Кавалери ордена удостоювалися особливого вбрання — червона мантія, підбита муаровою тканиною блакитного відтінку. На шиї мантія стягувалась крученими позолоченими шнурочками, прикрашеними на кінцях кутасами. На голову одягали чорний капелюх, прикрашений білим пір'ям та діамантовою застібкою.
Сини короля ставали кавалерами ордена в 10 років, кавалерами ордена з ланцюгом — у 18. Орден дарувався німецьким підданим за воєнні й громадянські заслуги, з іноземців орден дарувався монархам і державним сановникам. Орден очолював король Пруссії. Спочатку число кавалерів ордена обмежувалося тридцятьма, але згодом це обмеження було зняте.
Орден могли отримати особи, які досягли 30-літнього віку (окрім прусських принців) і довели своє пряме дворянське походження, надавши дані про 8 предків-дворян. В 1948 році вимога доведення дворянства була скасована, а нагороджені-недворяни автоматично отримували спадкове дворянство.
Щоб отримати з рук короля цю нагороду, потрібно було щедро пожертвувати на благодійність. Насамперед — на притулок Чорного орла. На утримання притулку лицарі Чорного орла вносили по 50 дукатів на рік.
Кавалери ордена автоматично ставали кавалерами Великого хреста Ордена Червоного орла, а члени Прусської королівської сім'ї з 1862 року — також кавалерами ордена Корони 1-го класу.
З 1919 року орден вручається лише представникам дому Гогенцоллернів. До 1934 року відбулись 18 нагороджень.
З моменту свого створення у 1701 по 1918, орденом Чорного орла нагороджено 1341 особа. Наймасовіше нагородження відбулось 7 квітня 1805 року, коли орден отримали 7 осіб. В 1918 році були 118 живих членів ордену, включаючи 14 членів Прусської королівської сім'ї та 49 членів інших правлячих домів Німеччини.
Серед нагороджених (1816) відомий генерал-майор князь Ангальт-Кетен-Плесський Фердинанд Фридрих — засновник Асканії Нова.
-
Орденська зірка
-
Орденський хрест
-
Орденський ланцюг
-
Орден на огорожі замку Шарлоттенбург.
-
Церемоніальний орденський одяг
-
Вільгельм І з орденом
-
Фрідріх ІІІ з орденом
-
Отто фон Бісмарк з орденом
-
Принц Фрідріх Леопольд Прусський в орденській мантії (1914).
-
Принц Франц Вільгельм Прусський з орденом (3 вересня 2016).
- Орла ордена // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
- А. Л. Хазин Календарь 2018. Высшие ордена Пруссии (из коллекции Андрея Хазина). — Москва, 2017. — 12 с. — С. 1. (рос.)
- Relationis historicae semestralis vernalis continuatio. Jacobi Franci historische Beschreibung der denckwürdigsten Geschichten […] 1700 biß […] 1701. — Franckfurt 1701. — S. 87. (нім.)
- Statuten des Königlichen Preußischen Ordens vom Schwartzen Adler. Ulrich Liebpert, Cölln an der Spree 1701. (нім.)
- Rudolf Grieser (Hrsg.) Die Denkwürdigkeiten des Burggrafen und Grafen Christoph zu Dohna (1665—1733). — Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1974. — S. 215. (entstanden 1729 bis 1733) (нім.)
- Zedlitz-Neukirch, Leopold von. Beiträge zur Geschichte des schwarzen Adlerordens, als der höchsten Auszeichnung und Hofehre in Preussen // Neues Preussisches Adels-Lexicon. Band 2, Gebrüder Reichenbach, Leipzig 1836, S. 71–98 (Digitalisat)
- Liste der Ritter des Königlich Preußischen hohen Ordens vom Schwarzen Adler. Decker, Berlin 1851 (Digitalisat)
- Eduard Vehse: Geschichte des preußischen Hofs und Adels und der preußischen Diplomatie. Band 2, Hoffman und Campe, Hamburg 1851, S. 24–25 (Digitalisat)
- Gustav Adolph Ackermann: Ordensbuch sämmtlicher in Europa blühender und erloschener Orden und Ehrenzeichen. Rudolph & Dieterici, Annaberg 1855, S. 22 f. (Digitalisat)
- Schneider, Louis. Das Buch vom Schwarzen Adler-Orden. Duncker, Berlin 1870.
- Paul Seidel: Die Gründung des hohen Ordens vom Schwarzen Adler und die Königskrönung am 17. und 18. Januar 1701 in Königsberg in Ostpreußen. In: Hohenzollern-Jahrbuch. Band 4, 1900, S. 127—139 (PDF)
- Hengst, Hermann. Die Ritter des Schwarzen Adlerordens. Biographisches Verzeichnis sämtlicher Ritter des Hohen Ordens vom Schwarzen Adler von 1701 bis 1900. Festschrift zur Feier des 200jährigen Bestehens des Hohen Ordens. Duncker, Berlin 1901.
- Rudolf Graf Stillfried-Alcántara: Die Ritter des Königlich Preussischen Hohen Ordens vom Schwarzen Adler und ihre Wappen (1701—1901). 3. Ausgabe, hrsg. von Georg Graf Kanitz. Moeser, Berlin 1901. (mit 1129 gezählten Wappenabbildungen)
- Erast Schubersky und Peter Sauerwald: Der Hohe Orden vom Schwarzen Adler. Stiftung und Verleihungen unter König Friedrich I. in Preußen 1701—1713. In: Preußen 1701. Eine europäische Geschichte. Band 2: Essays. Henschel, Berlin 2001, ISBN 3-89487-388-4, S. 205—210
- Hüsken, André. Katalog der Orden, Ehrenzeichen und Auszeichnungen des Kurfürstentums Brandenburg, der Markgrafschaften Brandenburg-Ansbach und Brandenburg-Bayreuth, des Königreiches Preußen, der Republik Preußen unter Berücksichtigung des Deutschen Reiches. Band 1: Kurfürstentum Brandenburg, Markgrafschaft Brandenburg-Ansbach, Markgrafschaft Brandenburg-Bayreuth, Orden des Königreiches Preußen. Hauschild, Bremen 2001, ISBN 3-89757-136-6.
- Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 2: Limburg–Reuss. Zentralstelle für wissenschaftliche Ordenskunde, München 1997, ISBN 3-00-001396-2, S. 761.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Schwarzer Adlerorden