Павлюк Георгій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлюк Георгій Миколайович
Народження20 листопада 1925(1925-11-20)
Одеса, Українська СРР, СРСР
Смерть14 листопада 1987(1987-11-14) (61 рік)
 Одеса, Українська РСР, СРСР
НавчанняОдеське художнє училище
Діяльністьхудожник
Відомі учніЄвченко Іван Петрович, Браїлов Рюрик Іванович і Божко Ігор Антонович
ПрацівникОдеське художнє училище і Одеська державна академія будівництва та архітектури
У шлюбі зПавлюк-Судьїна Євгенія Георгіївна
Нагороди
заслужений художник УРСР

Гео́ргій Микола́йович Павлю́к (20 листопада 1925, Одеса — 14 листопада 1987, Одеса) — український художник, педагог, професор, заслужений художник УРСР. Син художника Миколи Павлюка, батько художниці Галини Павлюк.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився 20 листопада в Одесі в родині митців. Його батько, Микола Артемович був талановитим живописцем та видатним педагогом,[1] який виховав декілька поколінь художників у стінах Одеського художнього училища. Мати — Марія Георгіївна теж була художницею.

У 1940-х роках розпочавши навчання в Одеському художньому училищі, Г. Павлюк мав його залишити з початком війни. З 1943 по 1944 — брав участь у партизанському русі в Нерубайському загоні, у катакомбах.

1944—1946 — учасник нацистсько-радянської війни. Брав участь в визволенні Дрездена, Праги, Берліна. Нагороджений бойовими нагородами.

Лише у 1946 році Георгій Павлюк повертається студент Одеського художнього училища. Навчався в майстерні професора Т. Б. Фраєрмана, М. А. Павлюка.

1947—1953 — навчався в Київському художньому інституті, майстерня професора С. O. Григор'єва. У 1950 році — вперше брав участь у художній виставці.

У 1953 році повертається до рідного міста назавжди. З цього часу протягом 13 років Георгій Миколайович викладав малюнок та живопис в Одеському художньому училищі.

З 1957 — член Спілки художників СРСР.

1972—1975 — викладав живопис та малюнок в Одеському інжерно-будівельному інституті.

1980—1985 — голова живописної ради Одеської організації Спілки художників України. Заступник голови живописної секції Одеської організації Спілки художників України.

1985—1987 — член республіканського правління Спілки художників УРСР. Заступник голови правління Одеської організації Спілки художників УРСР[2].

1987 — пішов з життя. Похований в Одесі.

Доробок

[ред. | ред. код]

Георгій Павлюк працював в жанрі тематичної картини, пейзажі. Роботи художника починаючи з 1951 року багато разів були представлені на зарубіжних виставках у Німеччині, Польщі, Єгипті, Болгарії, Угорщині, Японії, Італії, США, Румунії та Фінляндії.

У 1986 році відбулась творча поїздка в Монголію, після повернення з якої в Одесі та Києві було відкрито останню у житті автора виставку «Два тижня по Монголії».

У 1993—1994 роках в Одеському художньому музеї пройшла виставка Г. М. Павлюка[3].

Картини художника зберігаються у колекціях Сумського художнього музею, Новокаховської картинної галереї ім. А. С. Гавдзинського. Вінницького художнього музею, Івано-франківському художньому музеї, Ізмаїльській картинній галереї, Чернігівському художньому музеї, Житомирському краєзнавчому музеї, Хмельницькому художньому музеї, Музеї сучасного мистецтва України[4], Національної академії образотворчого мистецтва, та приватних збірках України, Японії, Бельгії.

За життя Георгій Павлюк був відомим та успішним живописцем, а також багато часу проводив зі своїми учнями. Серед послідовників Павлюка — заслужений художник України Анатолій Кравченко[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В одесской арт-галерее «Сады Победы» представят выставку Галины Павлюк. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  2. Заслужений художник України Г.М. Павлюк. Каталог (PDF) (українська) . Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016.
  3. Георгий Павлюк (російська) . Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  4. Музей сучасного мистецтва України. Колекція. Архів оригіналу за 15 листопада 2016.
  5. "Мастерская Павлюка". http://www.galerka.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.