Павлюх Гнат
| Павлюх Гнат | |
|---|---|
| Народився | 13 серпня 1879 Хащів, Турківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | 10 березня 1972 (92 роки) Самбір, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
Гнат Павлюх (13 серпня 1879, Хащів — 10 березня 1972, Самбір) — діяч української освіти, діяч пластунського руху в Західній Україні[1] — опікун 11 полку (куреня) ім. І. Мазепи в Станиславівській гімназії.
Народився 13 серпня 1879 в с. Хащеві в сім'ї селян Івана та Анни Павлюх [2].
Після закінчення початкової школи навчався в Самбірській, а потім у Перемиській гімназії, яку закінчив у 1900 році. Вищу освіту здобував на філологічному факультеті Віденського університету, вивчав німецьку мову і літературу.
Почав педагогічну роботу в Академічній гімназії в м. Львові, після чого переїхав до Станиславова, де вчителював 21 рік. Здібний керівник, педагог, він був головою гуртка товариства «Рідна Школа» (1908—1928 рр.) в Станиславові. У 1918 році обраний до Української Національної Ради ЗУНР від Станиславова. Згодом Г. Павлюх повернувся до Львова, де й закінчив свою вчительську кар'єру.
У 1939 році, після радянської анексії Західної України, був заарештований і засланий зять Гната Павлюха, чоловік Наталії Павлюх. Помешкання родини конфісковане, а їх самих переселено до Самбора[3].
- ↑ Вічна їм пам’ять: професор Гнат Павлюх (1879–1972). Пластовий портал. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 22 березня 2011.
- ↑ ЦДІАЛ Ф. 201 О. 4а Т. 7306.
- ↑ Редько Ю. Станиславів — моє улюблене місто // Альманах станиславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. — Нью-Йорк — Київ — Івано-Франківськ, 2009. — Т. ІІІ. — С. 724.