Лісовик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Полісун)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісовик
Божество вслов'янська міфологія
Частина відслов'янська міфологія і російський фольклорd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Лісови́к[1][2], також лісу́н[3] і полісу́н[4][5][6], гайови́к[7][8], борови́к[9] і пра́ведний дід[9], лісови́й пан[9] (пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням[3].

Поза міфологічним контекстом лісовик — той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням, працює в галузі лісівництва.[1][2][10].

Образ і заняття

[ред. | ред. код]
Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.

Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають[10][11]. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру[12]. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі[11].

Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів[10], що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці[12]. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів[11]. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми[10], є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями словʼян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики[11].

За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія[12].

Серед українців було повір'я, що лісовик зимує в барлозі, поруч із ведмедем, і з носа у нього стирчить бурулька. Існувало повір'я: якщо смикнути полісуна за бурульку, вона розсиплеться золотими грішми[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Лісовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. а б Лісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Полісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Полісун // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Іван Нечуй-Левицький, 2020.
  7. Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Гайовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. а б в г Дара Корній, 2022
  10. а б в г Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243—244.
  11. а б в г Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128—130.
  12. а б в Ґейштор Александр, 2014, с. 256

Джерела

[ред. | ред. код]