Предела
Преде́ла (італ. predella, ісп. predela, дос. «сходинка») — у багатостулкових розкривних дерев'яних вівтарях — нижня частина, яка виглядає своєрідним п'єдесталом. Зазвичай вона прикрашається з лицьового боку живописним або скульптурним зображенням якого-небудь релігійного сюжету. Іноді має розкривні стулки,[1] а всередині предели облаштовується шафа, до якої прибираються священні посудини та інші предмети богослужіння.[2]
Предели мали поширення в католицьких, переважно середньовічних, церквах.[2]
На них зображали орнамент астверк[а] або ранкенверк[b], сцену «Поклоніння волхвів» або житійні епізоди місцевого святого. Витягнутий горизонтальний формат предели підказував незвичайні художні рішення.[1]
Предели роботи відомих художників:
- Дуччо ді Буонінсенья — предела «Маести».
- Лоренцо Монако — предела «Моментів з життя св. Бенедикта» (бл. 1407–1409).
- Лука Сіньйореллі — предела «Поклоніння пастухів» (1510–1515).
- Матіаса Грюневальда — предела «Ізенгеймського вівтаря» (бл. 1506–1515).
- Рафаеля Санті — предела «Вівтаря Одді» (1502–1503).
Предели в українських іконостасах з'явились на початку XVII століття. Вони були двох видів — орнаментальні або сюжетні.[3]
Найдавнішим відомим прикладом орнаментальних предел є передела іконостасу П'ятницької церкви у Львові, яку утворює цокольний ряд. У XVII ст. такі предели зустрічаються в іконостасах Святодухівської церкви в Рогатині, Преображенської церкві у Смолині, церкви святої Параскеви в Крехові, Миколаївської церкви в Уїзді (Івано-Франківський художній музей).[4] Орнаментика предел нагадує багато оздоблені європейські тканини того часу.[3]
Сюжетні предели, як правило, доповнювали намісні ікони і були їх тематичним продовженням. Наприклад, на пределі ікони Богородиці, могла бути зображена композиція Мойсей перед Неопалимою купиною, де Неопалима Купина є прообразом Богородиці.[3]
- ↑ а б Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. — Спб.: Азбука-классика, 2004–2009 (рос.)
- ↑ а б Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (рос.)
- ↑ а б в Роман Зілінко. Формування і структура українського іконостаса [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Володимир Александрович. Іконостас П'ятницької церкви у Львові[недоступне посилання з липня 2019] // Львів. Історичні нариси. — Львів, 1996. — С. 103–144
- a. ^ натуралістичний декоративний мотив переплетення гілок, сучків, що був характерний для мистецтва готичного стилю Німеччини в 1480–1525 роках.
- b. ^ мотив, побідний астверку, ажурна різьба.