Релігія в Туреччині
Іслам є найпопулярнішою релігією в Туреччині за даними перепису, причому 98% населення автоматично реєструються державою як мусульмани, для тих, чиї батьки не є представниками жодної іншої офіційно визнаної релігії, а решта 1% не є релігійними, 0,2% християни та 0,8% - представники інших релігій.[3] Наразі держава не дозволяє змінювати окремі записи на щось інше, окрім ісламу, християнства чи юдаїзму, а останні дві приймаються лише з документом про визнання, оприлюдненим офіційно визнаною церквою чи синагогою. У 2016 році іслам був основною релігією в Туреччині, що складала 98,3%[4] від усього населення, а християнство - 0,2%.
Більшість населення країни сповідує іслам сунітського типу. Існує велика кількість мечетей — 84657.
З приходом у 2002 році «Партії справедливості і розвитку» в країні значно зросла ісламізація, яка триває з 70-х років.[5] Однак згідно з турецьким дослідженням на тему «Соціальна структура і релігія в Туреччині», проведеним в 2008-2011 роках, тільки 10% хочуть жити по шаріату, 80% ставляться до цього негативно, 10% вагалися з відповіддю.[6]
До геноциду вірмен, греків і ассирійців в Туреччині Константинопольському Патріархату належало 2549 релігійних об'єктів, включаючи більше ніж 200 монастирів і 1600 церков. Велика кількість пам'яток архітектури були зруйновані або перетворені в мечеті і караван-сараї після вигнання понтійців і вірмен з земель, на яких вони проживали понад 2,5 тис. років. Тільки в 1960-х роках вчені підняли питання реєстрації та порятунку пам'яток духовної спадщини. У 1974 році вчені ідентифікували в різному стані залишки 913 православних церков і монастирів в Туреччині. Більше половини будівель з цих пам'яток не збереглися до наших днів, з тих, що залишилися, 252 були зруйновані і тільки 197 знаходяться в більш-менш придатному стані.[7]
У 21 столітті прогнозується занепад християнства в Туреччині, через багаторічне переслідування християн, в основному греків та вірмен.[8]
У Туреччині зареєстровано 36 юдейських синагог - в Стамбулі, Адані, Анкарі, Ізмірі, Чанаккале, Бурсі, Киркларелі, ще три синагоги зареєстровані, але поки не діють.
- ↑ KONDA Research and Consultancy (25 червня 2011). Religion, Secularism and the Veil in daily life (PDF). Milliyet. Архів (PDF) оригіналу за 25 березня 2009. Процитовано 9 листопада 2018.
- ↑ Turkey International Religious Freedom Report 2008 [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.] Державний департамент США
- ↑ Middle East :: Turkey — The World Factbook - Central Intelligence Agency. www.cia.gov. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Ankette Mezhep Soruları. archive.fo. 2 лютого 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ «Антикемальська» революція: куди йде Туреччина? (рос.) . Архів оригіналу за 21 листопада 2012.
- ↑ Türkiye'nin dindarlığı bu kitapta (тур.) . Архів оригіналу за 12 листопада 2012.
- ↑ The Destruction of Memory: Architecture at War by Robert Bevan, an excerpt. www.press.uchicago.edu. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ ВВС, Марк Ловен; Стамбул. Християнство в Туреччині: на межі зникнення?. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
 |
|---|
