Робер Енріко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Робер Енріко
фр. Robert Enrico
президент
Ім'я при народженніДжіно Робер Енріко
Дата народження13 квітня 1931(1931-04-13)
Місце народженняЛьєвен, Па-де-Кале, Франція
Дата смерті23 лютого 2001(2001-02-23) (69 років)
Місце смертіПариж, Франція
Похованняцвинтар Монпарнас
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист
Alma materІнститут перспективних досліджень кінематографаd і La femis
Роки активності1956 — 1999
IMDbID 0257992
Нагороди та премії
Робер Енріко у Вікісховищі

Робер Енріко (фр. Robert Enrico; нар. 13 квітня 1931, Льєвен, Па-де-Кале, Франція — 23 лютого 2001, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист. За час своє кінематографічної кар'єри виступив постановником 33-х та написав сценарії до 29-ти фільмів[1].

Біографія ка кар'єра

[ред. | ред. код]

Джіно Робер Енріко народився 13 квітня 1931 року у місті Льєвен (департамент Па-де-Кале у Франції) у сім'ї італійців, що емігрували до Франції у 1920-х роках. Навчався у Тулоні, потім у паризькій Вищій школі кінематографічних досліджень (IDHEC, зараз La Fémis). До 1956 був активним членом театральної трупи з Сорбонни «Les Théophiliens»[2].

У кіно Робер Енріко дебютував у 1952 році короткометражними стрічками, серед яких найбільшу популярність здобув фільм про один з епізодів війни за незалежність США «Совиний струмок» (1961), який був удостоєний Золотої пальмової гілки Каннському кінофестивалі за найкращий короткометражний фільм та премії «Оскар» (найкращий короткометражний фільм).

З 1956 по 1959 роки Енріко перебував на військовій службі та знімав документальні й короткометражні фільми для французької армії. У 1963 році Робер Енріко дебютував повнометражною стрічкою «Прекрасне життя» про учасника війни в Алжирі, який не знаходить собі місця у мирному житті. Фільм було номіновано у категорії на найкращу дебютну роботу на Венеційському кінофестивалі у 1963 році, а у 1964-му Робер Енріко отримав Приз Жана Віго за найкращий фільм. Надалі Енріко ставить фільми, використовуючи сценарії знаменитих драматургів або відомі літературні твори для екранізації. Серед таких, зокрема, «Шукачі пригод» (Les Aventuriers, 1967) за романом Жозе Джованні та за участі Алена Делона, Ліно Вентури та Джоана Шимкуса у головних ролях.

У 1975 році Робер Енріко зняв один зі своїх найкращих фільмів «Стара рушниця» з Філіпом Нуаре та Ромі Шнайдер у головних ролях. У 1976 році стрічка виборола три «Сезара» — за найкращий фільм, найкращу головну чоловічу роль (Філіп Нуаре) та найкращу музику (Франсуа де Рубе), а у 1985-му отримала перший і єдиний «Сезар десятиліття» («Сезар Сезарів»).

Робер Енріко очолював у Франції Академію мистецтв та технологій кінематографа (1976—1986), Спілку кінорежисерів[fr] (1969) та Європейську федерацію кінорежисерів (FERA).

Робер Енріко був одружений з акторкою Люсьєн Гамон[fr], потім з редакторкою та письменницею Патрисією Ньоні. Має трьох дітей. Його син Жером Енріко став як і батько кінорежисером.

З 1998 року Робер Енріко хворів на рак легенів, та помер 23 лютого 2001 року у Парижі на 70-у році життя. Похований на цвинтарі Монпарнас.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисер
Рік Українська назва Оригінальна назва
1959-1964 Присмеркова зона The Twilight Zone
1962 Совиний струмок La rivière du hibou
1963 Прекрасне життя La belle vie
1965 Гроші від примари La redevance du fantôme
1965 Лісоруби Les grandes gueules
1967 Шукачі пригод Les aventuriers
1967 Тітка Зіта Tante Zita
1968 Ho ! Ho!
1971 Трішки, більше, пристрасно Un peu, beaucoup, passionnément…
1971 Ромовий бульвар Boulevard du Rhum
1972 Ватажки Les caïds
1974 Секрет Le secret
1975 Стара рушниця Le vieux fusil
1979 Слід гігантів L'empreinte des géants
1980 Орел чи решка Pile ou face
1983 Від імені усіх своїх Au nom de tous les miens
1986 Червона зона Zone rouge
1987 Втомившись від війни De guerre lasse
1989 Французька революція La révolution française
1992 Вітер зі сходу Vent d'est
1996 Сент-Экзюпері: Остання місія Saint-Exupéry: La dernière mission
1999 Помремо разом Fait d'hiver

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Робера Енріко[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський кінофестиваль
1963 Приз за найкращу дебютну роботу «Прекрасне життя» Перемога
Кінофестиваль в Сан-Себастьяні
1963 Приз Сан-Себастьян «Прекрасне життя» Перемога
Премія «Оскар»
1963 Найкращий короткометражний фільм «Совиний струмок» Перемога
Приз Жана Віго
1964 Найкращий фільм «Прекрасне життя» Перемога
Премія «Сезар»
1976 Найкращий фільм «Стара рушниця» Перемога
Найкраща режисерська робота Робер Енріко Номінація
Найкращий адаптований сценарій Робер Енріко, Паскаль Жарден Номінація
1984 Найкращий адаптований сценарій «Від імені усіх своїх» Номінація
1985 Сезар Сезарів «Стара рушниця» Перемога

Автобіографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Robert Enrico — IMDb
  2. Robert Enrico: Sa biographie // AlloCiné(фр.)
  3. Повний перелік нагород на номінацій Робера Енріко на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]