Романій Андрій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Станіславович Романій

Андрій Романій на власному весіллі, червень 2011 року
Народився6 грудня 1970(1970-12-06) (53 роки)
Дніпропетровськ
Країна Україна
Діяльністьактор, театральний режисер, режисер
Alma materДніпропетровське театральне училище (1989) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
ЗакладДонецький національний академічний український музично-драматичний театр і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
[1]
РоліХлестаков, Жорж Дюруа, Голохвастов, Остап Бендер

Андрій Станіславович Романі́й (6 грудня 1970, Дніпропетровськ) — український актор і режисер, заслужений артист України, до 2014 року провідний актор Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровське театральне училище. Разом з товаришем Михайлом Кришталем поїхав до Донецька, де пройшов огляд художньої ради і отримав запрошення працювати в Донецькому музично-драматичному театрі, але відмовився від нього. Далі служив у військах ППО швидкого реагування. Після поранення був представлений до нагороди. По закінченню служби повернувся в Донецьк і з 1989 року почав працювати в трупі Донецького музично-драматичного театру.

Перша роль — принц Тарталія у виставі «Золотий апельсин».

Постановка «У джазі лише дівчата» за участю Андрія Романія отримала Гранпрі фестивалю «Театральний Донбас-2006», стала найкращою виставою VIII Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Сам актор був відзначений дипломом за найкращу акторську роботу[2].

У виставі за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вульф?» виступив як співрежисер[3].

У рейтингу «Топ Донбасу», що проводиться виданням «Острів» посів друге місце в категорії «Перспектива Донбасу (культура)»

Визнаний найкращим комедійним артистом в Україні за 2005 рік — отримав премію Національної спілки театральних діячів України імені Володимира Довганюка[4].

Знявся в телесеріалі «Вечірка»[5]

Працював ведучим телевізійної програми «Кіносвіт» на телеканалі «Україна»[6].

Разом з Михайлом Кришталем написав гімн Донецького національного університету[7].

Під час російського вторгнення на Донбас Романій підтримував українську владу. У подальшому не переоформлювся на роботу у своєму театрі, підконтрольному ДНР, а перебрався на постійне проживання до Києва. У травні 2015 дебютував у Національному театрі імені Франка у виставі на камерній сцені «Дівка. Українська love story» за п’єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман). Андрій Романій зіграв у ній дядька Митрофана — невдаху, напівбомжа. В інтерв'ю Романій висловив свій захват позитивним і дружнім ставленням до нього з боку київських акторів. У Донецьку в нього лишилася колишня дружина, з малолітнім сином, тому актор був змушений їздити туди у середньому раз на місяць[8].

Родина

[ред. | ред. код]

1 червня 2011 Андрій Романій одружився з артисткою балету Оленою Володько. Урочиста церемонія одруження проходила в парку Щербакова. В подальшому пара розлучилася, син від цього шлюбу лишився жити з Оленою в Донецьку. У Андрія Романія є ще два, старші, сини, станом на травень 2015 старший з них мешкає у Дніпропетровську, молодший в Сумах.[8]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Київський національний театр імені Івана Франка

[ред. | ред. код]
  • «Дівка. Українська love story» за п'єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман) — дядько Митрофан
  • «Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка (режисер Юрій Одинокий) — Отто

Інша участь у виставах

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 96»
  • Подяка Міністерства культури та мистецтв України (1997)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 98»
  • Лауреат всеукраїнської акції «Золота фортуна-1998» в номінації «Найкращий різноплановий актор року»
  • Диплом всеукраїнського театрального фестивалю "До нас їде " Ревізор ""
  • І премія за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2000»
  • Гран-прі театрального фестивалю «Таврійські ігри-98»
  • Заслужений артист України (2001)[28]
  • Срібна медаль Академії мистецтв України (2003)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль другого плану Регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2004»
  • Премія ім. А.Довганюка «Найкращий комедійний актор року» (2005)
  • Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас-2006»
  • Диплом за найкращу чоловічу роль міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (2006)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ президента України 359/2020
  2. ↑ а б Сдам в аренду тенора. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  3. ↑ а б в Удар в мозжечок. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  4. ↑ Лучший комик живет в Донецке. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  5. ↑ Скоро на TV — премьера донецкого сериала. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  6. ↑ «Я ещё не настолько силен, чтобы говорить правду, но уже достаточно силен, чтобы не врать». Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  7. ↑ «Театр — это возможность поделиться своей болью». Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  8. ↑ а б «Андрій РОМАНІЙ: «Через війну я перестав бути категоричним»». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  9. ↑ Кто боится Вирджинии Вулф?. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  10. ↑ Жизненный абсурд на театральных подмостках. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  11. ↑ Театр. «В джазе только девушки» и только по-донецки. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  12. ↑ а б Девушки из джаза и стюардессы по расписанию. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  13. ↑ В джазе только девушки. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  14. ↑ Шахтеры на сцене показывали стриптиз. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  15. ↑ Ladies night. Только для женщин. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  16. ↑ «В джазе» обошлись без Монро. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  17. ↑ За двумя зайцами. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  18. ↑ За двумя зайцами. Программа. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  19. ↑ Боинг-Боинг. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  20. ↑ Андрей Романий: «Отдыхая на море, борюсь со стрессом!». Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
  21. ↑ Ревизор. Программа. Обзор прессы. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  22. ↑ а б в Андрей Романий. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  23. ↑ Зойкина квартира. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  24. ↑ а б Полоумный Журден. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  25. ↑ Самый долгоиграющий спектакль. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  26. ↑ Учитель танцев. Обзор прессы. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  27. ↑ Истории нашего двора. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 5 червня 2014.
  28. ↑ Указ Президент України від 1 листопада 2001 року № 1028/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Артема»

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Романій Андрій Станіславович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Романій_Андрій_Станіславович&oldid=43239805