Координати: 48°30′55″ пн. ш. 25°31′30″ сх. д. / 48.51528° пн. ш. 25.52500° сх. д. / 48.51528; 25.52500
Очікує на перевірку

Русів (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Русів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Коломийський район
Тер. громада Снятинська міська громада
Код КАТОТТГ UA26080230210091199
Основні дані
Засноване 1443
Населення 1197 (станном на (2021) рік
Площа 4,550 км²
Густота населення 35,90  осіб/км²
Поштовий індекс 78335
Телефонний код +380 3476
Географічні дані
Географічні координати 48°30′55″ пн. ш. 25°31′30″ сх. д. / 48.51528° пн. ш. 25.52500° сх. д. / 48.51528; 25.52500
Середня висота
над рівнем моря
295 м
Відстань до
обласного центру
74 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради 78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл. Незалежності України, буд. 1
Карта
Русів. Карта розташування: Україна
Русів
Русів
Русів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Русів
Русів
Мапа
Мапа

CMNS: Русів у Вікісховищі

Ру́сів — село в Україні, у Снятинській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. До 2020 року — центр сільської ради. Розташоване за 8 км від центру  територіальної громади— міста Снятин та за 14 км від залізничної станції Снятин. Населення — 1119 чоловік.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Снятинської міської громади.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село належить до 1443 року[2].

Згадується також 7 березня 1447 року в книгах галицького суду[3].

У грудні 1944 року працівники підсобного господарства Станіславського НКҐБ Щербаков, Довгополов та Примаков виїхали в село Русів Снятинського району. Там вони почали проводити незаконні обшуки, незрозумілою мовою зухвало вимагали горілку, а коли вдосталь напилися, розстріляли сімох місцевих жителів, а Ірину Луцик ще й зґвалтували[4]. В результаті в боротьбу проти окупантів вступали навіть прорадянсько настроєні жителі.[5]

Станом на 1971 рік у селі була восьмирічна школа, палац культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 магазини, майстерні побуткомбінату. У селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. С. Стефаника. Господарство мало 2637 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2407 га орної землі. Бригада в Русові мала відповідно 1337 і 1037 га. Напрямок господарства було зернове й м'ясо-молочне виробництво.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1114 99.55%
російська 2 0.18%
білоруська 2 0.18%
польська 1 0.09%
Усього 1119 100%

Церква

[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна, хрестоподібна. Іконостас триярусний. Побудована у 1885 р. на кошти громади УГКЦ[7]. Зараз належить до УПЦ КП, настоятель — о. Василь Джус.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У Русові народився відомий український письменник-новеліст Василь Стефаник (1871—1936), який прожив і творив усе своє життя тут. На місцевому матеріалі написав, зокрема, «Кленові листки», «Камінний хрест», «Злодій», «Новина» та інші новели. 1941 року в будинку письменника відкрито літературно-меморіальний музей В. С. Стефаника. Директором музею працював син письменника — Кирило Стефаник.

Київська кіностудія ім. О. П. Довженка за мотивами новел В. Стефаника зняла в 1968 році художній фільм «Камінний хрест». Зйомки відбувалися в селах Белелуї та Русові. Головну роль Іванихи виконала 73-річна жителька, самодіяльна артистка К. М. Матеїк. У Русові вона зіграла понад 500 ролей.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Школа, палац культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини[9].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.125, № 1342 (лат.)
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — T. 12. — S. 157. — № 1801 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]. (лат.)
  4. Кати героями не вмирають. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 5 березня 2016.
  5. Сергій АДАМОВИЧ. Вдень комсомолець і вчитель, а вночі бойовик ОУН. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Русів. Церква Різдва Пр. Богородиці 1885. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
  8. Мельничук Б., Пиндус Б. Тофан Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
  9. На Прикарпатті відремонтували амбулаторію, в якій протікав дах і опалювалася одна кімната

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]