Координати: 32°59′49″ пн. ш. 111°31′55″ зх. д. / 32.997° пн. ш. 111.532° зх. д. / 32.997; -111.532

Руїни Каса-Гранде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руїни Каса-Гранде
32°59′49″ пн. ш. 111°31′55″ зх. д. / 32.997° пн. ш. 111.532° зх. д. / 32.997; -111.532
Країна США
РозташуванняКулідж
Висота над р. м.430 м
Засновано22 червня 1892
ОператорСлужба національних парків США
Число відвідувачів7720 осіб (1920)[1]
36 656 осіб (1930)[2]
12 877 осіб (1940)[2]
36 114 осіб (1950)[2]
76 900 осіб (1960)[2]
116 600 осіб (1970)[2]
109 202 осіб (1980)[3]
175 025 осіб (1990)[3]
124 130 осіб (2000)[3]
77 347 осіб (2010)[3]
44 269 осіб (2020)[3]
Статус:об'єкт Національного реєстру історичних місць СШАd[4][5]
Вебсторінкаnps.gov/cagr/
Руїни Каса-Гранде. Карта розташування: США
Руїни Каса-Гранде
Руїни Каса-Гранде (США)
Мапа

CMNS: Руїни Каса-Гранде у Вікісховищі
Руїни Каса-Гранде із захисним куполом

Національний монумент Каса-Гранде в м. Кулідж, штат Аризона, безпосередньо на північний схід від міста Каса-Гранде — археологічний пам'ятник із спорудами індіанської культури Хохокам, що мешкала в долині річки Квола на початку ХІІІ ст. Поселення з кількох будівель було обнесене захисною стіною. Найбільша із споруд була 4-поверховою. Поселення було покинуте в середині XV століття. Споруду побудовано з чилійської селітри і тому змогло витримати природну дію в течію близько 7 століть. На стінах збереглися граффіті вандалів XIX століття. У іншому, завдяки зусиллям адміністрації пам'ятника зовнішній вигляд руїн практично не змінився з 1940-х років.[6]

Пам'ятник включено до Національного реєстру історичних місць США 15 жовтня 1966 року.

В період 1937—1940 рр. Цивільний корпус охорони довкілля США побудував кілька глинобитних споруд, в яких розмістилася адміністрація Національного пам'ятника. Ці будівлі, споруджені за традиційною будівельною методикою пуебло, використовуються до теперішнього часу і внесені до Національного реєстру історичних місць.

У 1932 р. над руїнами споруджений дах для захисту їх від негоди.[7] На початку XXI століття під дахом оселилася пара пугачів віргінських[8].

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Noble David Grant. Ancient Ruins of the Southwest. — Northland Publishing, Flagstaff, Arizona, 1995. ISBN 0-87358-530-5.
  • The National Parks: Index 2001—2003. Washington: U.S. Department of the Interior.


Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]