Річард Планкетт
| Річард Планкетт | |
|---|---|
| Помер | 1393 |
| Діяльність | суддя |
Річард Планкетт (англ. — Richard Plunkett) (бл. 1340—1393) — видатний ірландський політик, юрист, суддя, державний діяч. Головний лорд- суддя Ірландії, лорд-канцлер Ірландії. Його нащадки носили титули: барон Дунсані, барон Кіллін, граф Фінгалл.
Річард Планкетт народився близько 1340 року в родині Джона Планкетта з Ретрегана (або Ратгріна), графство Міт, Ірландія і Алісії д'Арсі (або Алісії де Трім) [1]. Планкетти були давньою англо-ірландською родиною Пейлу — англійської колонії в Ірландії. Ця родина так званих «старих англійців» (англійців, предки яких переселились в Ірландію в часи агло-норманського завоювання Ірландії в ХІІ столітті) спочатку оселилася в Бол'є в графстві Лаут, Ірландія близько 1200 року: його мати Алісія також описується як жінка шляхетного походження «з Бол'є». Інша гілка роду, нащадки брата Річарда, іншого Джона, пізніше носили титул барон Лаут [2].
Річард Планкетт вважався одним із найкращих юристів свого часу, і в 1372 році був призначений королівським сержантом (юридична посада) [3]. До 1364 року він уже мав достатню повагу, щоб стати частиною потужної делегації, надісланої до Англії, щоб описати стан ірландського уряду та поскаржитися королю Едуарду III на корупцію та погане управління певними посадовими особами корони в Ірландії; скарги були спрямовані, зокрема, проти Томаса де Берлі, лорда-канцлера Ірландії [4]. Річард був учасником Королівської комісії, яка була створена для вивчення та усунення зловживань, на які скаржилися [4]. Він також був відомим парламентарем; він засідав у Палаті громад парламенту Ірландії та брав провідну участь у парламенті Кілкенні 1374 року. Він був радником Таємної Ради Ірландії та відвідував кілька засідань Великої Ради [5]. У 1376 році він став суддею Ірландського суду з загальних справ. У 1381 році його призначили розглядати позов про розкриття роману проти Річарда Доудалла та його дружини Ізабелли. У липні 1388 року його підвищили до Головного судді Королівської лави на тих самих умовах, що й Джон Кеппок [6], а у вересні наступного року він став лордом-канцлером Ірландії [7]. Через тиск впливових магнатів на свого попередника він уже виконував обов'язки лорд-канцлера Ірландії протягом кількох місяців і був спеціально уповноважений запечатувати судові документи без прикріплення до них Великої Державної Печатки Ірландії [8]. Історик Елрінгтон Болл [3] датує його смерть приблизно 1389 роком, але історик О'Фланаган [9] стверджує, що він був ще живий у 1393 році, коли Річард Норталіс змінив його на посаді лорда-канцлера Ірландії.
Історик О'Фланаган [9] називає Річарда Планкетта одним із найвидатніших ірландців свого часу, адвокатом із великий досвідом і авторитетом, видатним політиком та парламентарієм.
Річард Планкетт одружився з Маргарет, вдовою Роберта Бернелла, з провідної англо-ірландської родини Бернеллів із Балгріфіна, графство Дублін, Ірландія. У них було троє дітей: Крістофер, Джон і Енн. Крістофер був батьком першого барона Кілліна [10].
1. National Library of Ireland Collection List No 90 Louth Papers
2. Louth Papers
3. Ball F. Elrington The Judges in Ireland 1221—1921 John Murray London 1926
4. Smith, Brendan. Crisis and Survival in Late Medieval Ireland: The English of Louth and their Neighbours 1333—1450 Oxford University Press 2013
5. Hart, A.R. A History of the King's Serjeants-at-law in Ireland Four Courts Press Dublin 2000
6. Smyth, Constantine Joseph Chronicle of the Law Officers of Ireland London Butterworths 1839 p.79
7. Smyth
8. Smyth
9. O'Flanagan, J. Roderick. The Lives of the Lord Chancellors and Keepers of the Great Seal of Ireland London 1870
10. Burkes Complete Peerage