Очікує на перевірку

Саломе Зурабішвілі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саломе Зурабішвілі
სალომე ზურაბიშვილი
Саломе Зурабішвілі
Саломе Зурабішвілі
Прапор
Прапор
 5-й Президент Грузії
з 16 грудня 2018
Прем'єр-міністр: Мамука Бахтадзе
Георгій Гахарія
Майя Цкітішвілі[ka] (в. о.)
Іраклі Гарібашвілі
Іраклі Кобахідзе
Попередник: Георгій Маргвелашвілі
Прапор
Прапор
 7-й Міністр закордонних справ Грузії
20 березня 2004 — 19 жовтня 2005
Прем'єр-міністр: Зураб Жванія
Міхеіл Саакашвілі (в. о.)
Зураб Ногаїделі
Попередник: Тедо Джапарідзе
Наступник: Гела Бежуашвілі
Прапор
Прапор
 4-й Посол Франції в Грузії
2003 — 2004
Міністр: Домінік де Вільпен
Попередник: Мірей Мюссо
Наступник: Філіп Лефор
 
Ім'я при народженні: Саломе Ніно Зурабішвілі
Народження: 18 березня 1952(1952-03-18) (72 роки)
Париж, Франція
Національність: грузинка
Країна: Франція Франція (до 2018),
Грузія Грузія
Релігія: грузинське православ'я
Освіта: Інститут політичних досліджень, Колумбійський університет
Партія: «Шлях Грузії»[ka]
безпартійна (з 2011)
Батько: Леван Зурабішвілі[ka]
Мати: Зейнаб Кедія[ka]
Шлюб: Ніколоз Ґорестані, Жанрі Кашія
Діти: двоє дітей
Автограф:
Нагороди:
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»
Лицарський Хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польщею»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Саломе́ Зурабішві́лі (груз. სალომე ზურაბიშვილი, фр. Salomé Zourabichvili; нар. 18 березня 1952(19520318), Париж, Франція) — грузинська державна діячка, французька та грузинська дипломатка, чинна Президентка Грузії з 16 грудня 2018 року.

Лідерка партії «Шлях Грузії». Раніше — голова «Громадського руху Саломе Зурабішвілі» (2005—2006), міністерка закордонних справ Грузії (2004—2006), надзвичайна і повноважна посолка Франції в Грузії, голова Генерального секретаріату національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії (2001—2003). Тривалий час працювала в МЗС Франції. Має грузинське громадянство.

Біографія

[ред. | ред. код]

Саломе Зурабішвілі народилася 18 березня 1952 року в Парижі у сім'ї грузинських політичних емігрантів Левана Зурабішвілі (1906—1975) та Зейнабі Кедії, які залишили Грузію в 1921 році. Дід по батькові — Іван Іванович Зурабішвілі — входив в уряд незалежної Грузії у 1918 та 1921 роках.

У 1972 році закінчила Паризький інститут політичних досліджень та в 1973 — Колумбійський університет у США. Володіє грузинською, французькою, англійською, німецькою, італійською мовами.[1]

Змінила багато посад у французьких зовнішньополітичних відомствах:

  • У 1974 розпочала свою дипломатичну кар'єру в міністерстві європейських і закордонних справ Франції.
  • У 1974—1977 — 3-я секретарка Посольства Франції в Італії.
  • У 1977—1980 — 2-а секретарка постійної місії Франції в ООН.
  • У 1980—1984 — співробітниця центру аналізу і прогнозування центрального апарату МЗС Франції.
  • У 1984—1988 — 1-а секретарка посольства Франції в США.
  • У 1989—1992 — 2-а секретарка посольства Франції в Чаді.
  • У 1992—1993 — 1-а секретарка постійної місії Франції в НАТО.
  • У 1993—1996 — заступниця французького постійного представника у Європейському Союзі.
  • У 1996—1997 — технічна радниця кабінету Міністерства Європи та закордонних справ.
  • У 1997—1998 — інспекторка МЗС Франції.
  • У 1998—2001 — працівниця Управління МЗС Франції з питань стратегії, безпеки та роззброєння.
  • У 2001—2003 — очолила Генеральний секретаріат національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії.
  • У 2003—2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Грузії.
Саломе Зурабішвілі в червні 2004 р.

З 20 березня 2004 року до 19 жовтня 2005 була міністеркою закордонних справ Грузії. Стала першою жінкою, яка очолила міністерство закордонних справ Грузії[2]. Це рішення Саакашвілі обговорив з французьким президентом Жаком Шираком, заявивши після цього, що «дипломата такого класу у Грузії ніколи не було».

Одним зі своїх головних успіхів на посту міністра закордонних справ Зурабішвілі вважала прийняття рішення про виведення з країни російських військових баз. В одному зі своїх виступів вона навіть заявила, що вважає це історичним досягненням.

20 жовтня 2005 була знята з міністерської посади. Зняттю передував різкий виступ Зурабішвілі в ефірі телеканалу «Руставі-2». Вона звинуватила партію «Єдиний національний рух» і особисто спікерку Ніно Бурджанадзе в прагненні встановити в країні «кланову диктатуру». На думку спостерігачів, конфлікт між Зурабішвілі і Бурджанадзе був викликаний тим, що голова МЗС намагалася підпорядкувати собі всю роботу послів, які часто діяли, керуючись вказівками парламенту.

З 2005 року пішла в опозицію до Міхеїла Саакашвілі. У 2005 році створила та очолила опозиційний «Громадський рух Саломе Зурабішвілі», з березня 2006 — політичну партію «Шлях Грузії». Заявила, що в російсько-грузинській війні 2008 першою почала не Росія, а саме Грузія[3]. Розповідаючи про програму партії, Зурабішвілі пропонувала орієнтуватися на «реальну і ефективну демократію», а також на «грузинські цінності, виправдані історією». Основним зовнішньополітичним партнером Грузії ексміністр назвала США.

У листопаді 2010 року заявила про відхід від грузинської політики. За її словами, вона прийняла це рішення, переконавшись, що в Грузії немає демократії і опозиція не може працювати в країні. Повідомлялося, що Зурабішвілі очолить комісію Ради безпеки ООН з питання санкцій проти Ірану.

28 листопада 2018 року як незалежна кандидатка, при підтримці правлячої «Грузинської мрії», на виборах обрана президентом Грузії. Зурабішвілі здобула перемогу в другому турі з результатом 59,56 %.[4]

Інавгурація обраного президента, згідно з Конституцією Грузії, відбулася 16 грудня 2018 року.

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

У шлюбі із першим чоловіком Ніколозом Ґорестані народилося двоє дітей: дочка Кетеван і син Теймураз.

Вдруге Саломе Зурабішвілі була одружена з радянським дисидентом та журналістом Жанрі Кашією (нар. 1939 — пом. 2012), який отримав політичний притулок у Франції, а згодом продовжив кар'єру журналіста в незалежній Грузії.

Геллен Каррер-д'Анкосс [en] (уроджена Зурабішвілі), двоюрідна сестра, є постійною секретаркою Французької академії наук.

Іван Зурабішвілі, дідусь по батьку, входив в уряд незалежної Грузії в 1918 та 1921 роках. Ніко Ніколадзе, прадідусь, був засновником морського порту в Поті та ініціатором будівництва грузинської залізниці. Обидва вони були соратниками письменника та громадського діяча, «батька грузинської нації» Іллі Чавчавадзе.

Має два громадянства — французьке та грузинське.

Нагороди та почесні звання

[ред. | ред. код]

Франція:

Інші держави:

На презентації своєї книги. 26 вересня 2013 р.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Salomé Zourabichvili (2006) Une femme pour deux pays. Grasset, ISBN 2-246-69561-9
  • Salomé Zourabichvili (2007) « fermer Yalta», Cahiers de Chaillot, Institut de sécurité de l'Union européenne
  • Salomé Zourabichvili (2008). Les cicatrices des Nations: L'Europe malade de ses frontières. Bourin, ISBN 978-2-84941-075-2
  • Salomé Zourabichvili (2009) « la tragédie géorgienne» . Grasset
  • Salomé Zourabichvili (2011) « l'exigence démocratique» Bourin éditeur

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Official web site of the President of Georgia. president.gov.ge. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 16 серпня 2021. [Архівовано 2021-07-12 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Henry Foy (25 October 2018), Frenchwoman frontrunner to become Georgia's next president [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] Financial Times.
  3. ↑ Шанс для партії Саакашвілі: президентські вибори у Грузії пішли не за сценарієм влади [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] «Європейська правда»
  4. ↑ Саломе Зурабішвілі – новий президент Грузії: що про неї відомо. 24 Канал. Процитовано 4 січня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саломе_Зурабішвілі&oldid=43783060