Координати: 51°51′55″ пн. ш. 24°37′1″ сх. д. / 51.86528° пн. ш. 24.61694° сх. д. / 51.86528; 24.61694

Самари (Ковельський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Самари
Успенська церква (1865 рік)  — вигляд з північного сходу
Успенська церква (1865 рік)  — вигляд з північного сходу
Успенська церква (1865 рік)  — вигляд з північного сходу
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Тер. громада Самарівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA07060350010086789
Облікова картка Самари 
Основні дані
Населення 1497
Площа 2.011 км²
Густота населення 744,4 осіб/км²
Поштовий індекс 44113
Телефонний код +380 3366
Географічні дані
Географічні координати 51°51′55″ пн. ш. 24°37′1″ сх. д. / 51.86528° пн. ш. 24.61694° сх. д. / 51.86528; 24.61694
Середня висота
над рівнем моря
150 м
Водойми оз. Луки
Відстань до
обласного центру
142 км
Відстань до
районного центру
27.4 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 26, с. Самари, Ратнівський р-н, Волинська обл., 44113
Сільський голова Маргес Микола
Карта
Самари. Карта розташування: Україна
Самари
Самари
Самари. Карта розташування: Волинська область
Самари
Самари
Мапа
Мапа

CMNS: Самари у Вікісховищі

Сама́ри — село в Україні, центр Самарівської сільської громади Ковельського району Волинської області. Населення становить 3000 осіб. Відстань до селища Ратне становить близько 27 км і проходить автошляхом місцевого значення. Головні вулиці Молодіжна, Газіна та Соборна, яка проходить через центр населеного пункту.

До 9 жовтня 2016 року село було центром Самарівської сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Самари знаходиться в північній частині Волинської області. Коріння його історії сягають у далеку давнину. Так, археологи М. М. Кучінко та Г. В. Охріненко у своїй книзі «Археологічні пам'ятки Волині» згадують про знайдені речі на місці сучасного села доби палеоліту, мезоліту та часів свідерської культури (IX—XIII тисячоліття до н. е.). Але перша писемна згадка про село, яке тоді називалося Самаровиче, відноситься до 1500 року.

Клімат

[ред. | ред. код]

Село знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.4 °C (70.5 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -10.1 °С (13.8 °F).[1]


Клімат Самар
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 4,2 6,8 16,9 31,1 34,4 38,4 40,4 39,9 33,8 26 14,6 7,3 40,4
Середній максимум, °C −6,8 −6,1 0,4 12,1 20,8 25,4 26,9 25 18,6 9,9 0,1 −5,4 10,1
Середня температура, °C −10,1 −9,8 −3,5 6,9 14,8 19,6 21,4 19,2 13,2 5,8 −2,4 −8,3 5,6
Середній мінімум, °C −13,1 −13,1 −7 2,6 9,4 14,4 16,3 14,2 8,9 2,7 −4,7 −11 1,6
Абсолютний мінімум, °C −43 −36,9 −31,4 −20,9 −4,9 −0,4 5,4 2 −3,4 −15,7 −28,1 −41,3 −43
Норма опадів, мм 50 41 33 38 36 57 58 47 43 53 51 50 557
Днів з дощем 4 3 5 11 14 15 14 12 14 14 10 6 122
Днів зі снігом 24 20 14 4 1 0,1 0 0 0,3 4 15 22 104
Вологість повітря, % 83 80 79 67 58 58 67 69 73 76 83 83 73
Джерело: Weatherbase

Водойми

[ред. | ред. код]

У селі є два озера. Одне з них болотисте, яке називається Броно, зараз заповідник. Там охороняється рослина-хижак Росичка. А друге чисте прозоре — Луки.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1172 особи, з яких 565 чоловіків та 607 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1204 особи.[3]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,09 %
російська 0,66 %
білоруська 0,25 %

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У селі діють школа, лікарня, дитячий садочок, пекарня, перукарня, 2 бари, багато магазинів, ринок, аптека. Також діє прикордонна застава «Самари» на кордоні з Білоруссю. Із білоруського боку знаходиться пункт пропуску «Дзівін», Берестейська область, на автошляху місцевого значення у напрямку Дзівіна та Кобриня.

Вперше згадується про школу у с. Самари в 1885 році. В історії залишився унікальний документальний опис побуту та етнографії с. Самари.

Та вже у 1891 році у Самарах діяла церковно — приходська школа, в якій також навчались хлопчики. Ці школа існувала до початку першої світової війни 1914 року дітей навчали читати, писати і рахувати.

Двадцяті — тридцяті роки 20 століття ввійшли в історію краю як період знищення української школи, що почала зароджуватися в часи УНР, гетьманату.

1940 року в околицях працювало три школи: у Самарах, у Боровусі і в Заліссі. В останніх двох діяли підготовчі школи, а в Самарах — початкова.

Мікротопоніми

[ред. | ред. код]

Село поділяється на кутки:

  • «Корея»,
  • «Груд»,
  • «Верестя»,
  • «Забріддя»,
  • «Центр»,
  • «Головище» та інші.
  • «Козовата»
  • «Кришево»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Клімат Самар
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Самари́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.601-602