Координати: 48°48′59″ пн. ш. 31°38′47″ сх. д. / 48.81638889° пн. ш. 31.64638889° сх. д. / 48.81638889; 31.64638889
Очікує на перевірку

Свято-Миколаївська церква (Новомиргород)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква. Вигляд з західного боку
48°48′59″ пн. ш. 31°38′47″ сх. д. / 48.81638889° пн. ш. 31.64638889° сх. д. / 48.81638889; 31.64638889
Тип спорудицерква і пам'ятка архітектури[d]
Розташування УкраїнаНовомиргород
Архітекторневідомий
ЗасновникВисоцький Микола Петрович
Початок будівництва1809
Кінець будівництва1809
Стильеклектика (архітектура)
НалежністьПЦУ
ЄпархіяКіровоградська єпархія УПЦ МП
Станпам'ятка архітектури національного значення України (216-Кв) і пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адресам. Новомиргород, вул. Садова, 61/1
ЕпонімМиколай Чудотворець
ПрисвяченняМиколай Чудотворець
Свято-Миколаївська церква (Новомиргород). Карта розташування: Україна
Свято-Миколаївська церква (Новомиргород)
Свято-Миколаївська церква (Новомиргород) (Україна)
Мапа
CMNS: Свято-Миколаївська церква у Вікісховищі

Свято-Миколаївська церква — православна церква в місті Новомиргород, Кіровоградська область; пам'ятка архітектури національного значення XIX століття.

Історія

[ред. | ред. код]

Миколаївська церква в Златополі була зведена в 1809 році на кошти Миколи Висоцького замість старої дерев'яної Успенської церкви, побудованої ще за Любомирських. Тривалий час церква була єдиним православним храмом в Златополі, населеному переважно євреями.

Після смерті Висоцького в 1827 році його було поховано на території церкви (надгробок не зберігся).[1]

В 1834 році ієрей Костянтин Величковський рапортував у Чигиринське духовне правління про стан Миколаївської церкви. Він сповіщав, що єврейські лавки та будинки з шинками розташовані впритул до церковного подвір'я, що спричинює постійний шум та бруд навколо храму, псує його зовнішній вигляд і заважає церковній службі. Крім того Величковський зазначав, що в златопільських шинках з необережності часто трапляються пожежі, що загрожує будівлі церкви, як це сталося 2 червня 1833 року. Ієрей просив посприяти розчищенню навколишню територій від єврейських споруд і відвести ці землі церкві для спорудження будинків священнослужителям, які не мають власного житла і винаймають квартири.[2]

Фото початку XX століття свідчать, що над бабинцем церкви в дорадянський період існувала дзвіниця.

В радянський період у приміщенні церкви розташовувався краєзнавчий музей. На вимогу віруючих споруда була повернена релігійній громаді.[3]

Реєстрація статуту релігійної громади Свято-Миколаївської церкви УПЦ МП проведена рішенням Кіровоградського облвиконкому № 305 від 5 грудня 1991 року.

Станом на 2011 рік настоятелем Свято-Миколаївської церкви є митрофорний протоієрей отець Віктор (в миру — Віктор Бондарчук, 1968 р.н.).[4] 22 квітня 2023 року громада перейшла до Православної Церкви України[5].

Вигляд церкви до реставрації

Архітектура

[ред. | ред. код]

Церква цегляна, побудована в стилі еклектики. В плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного притвору та напівкруглої абсиди. Головний вхід з західного боку оздоблений чотирма колонами, які стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, зовнішній декор виконано в стилі еклектики.

Охорона

[ред. | ред. код]

Знаходиться на обліку як пам'ятка архітектури загальнодержавного значення під охоронним номером 216-Кв (відповідно розпорядження голови Кіровоградської ОДА № 261-р від 7 серпня 1997 року).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Невмитий Ю. А. Новомиргородщина і декабристи. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011. — С. 23 ISBN 978-966-1588-73-7
  2. Рапорт м. Златополя иерея Константина Величковского в Чигиринское духовное правление об состоянии церкви в м. Златополе 1834 г. // Бекет — историко-генеалогическая база данных Украины [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Стоян М. Наш край — частка України // «Червона зірка», № 17 (8110) від 23.04.1996
  4. Духовенство Новомиргородського благочиння. Сайт Кіровоградської єпархії УПЦ МП. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 1 липня 2011.
  5. Сарафанова, Наталія (22 квітня 2023). У Новомиргородській громаді на Кіровоградщині голосували за перехід до Православної церкви України. https://suspilne.media/ (Українська) . Суспільне Новини. Процитовано 23 квітня 2023.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]