Симона Вілар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гавриленко.
Симона Вілар
Симона Вилар
Ім'я при народженніНаталя Образцова
ПсевдонімСимона Вілар, Наталя Образцова
Народилася1 травня 1965(1965-05-01) (59 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця
Alma materІсторичний факультет Харківського університету
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівросійська
Роки активності1994 — тепер. час
Жанрісторичний любовний романd і слов'янське фентезі
Нагороди
Сайт: simona-vilar.ru

Симона Вілар (справжнє ім'я Наталя Гавриле́нко, до шлюбу Образцова) (нар. 1 травня 1965(19650501)) — українська[1][2][3] російськомовна письменниця у жарні фентезі, альтернативної історії та історичної прози[4][5]. Основна тема її історико-пригодницьких романів — Стародавня Русь, середньовічна Англія та Шотландія, Скандинавія та Франція. Свої твори підписує псевдонімами Симона Вілар та Наталя Образцова.[6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

За освітою — історик. Після школи вступила та закінчила Харківський університет імені Каразіна[7][8].

Літературну кар'єру розпочала у 1994 році[9] у Росії, видавши свій перший роман під псевдонімом Симона Вілар у московському видавництві «Эксмо; Око».[10] У 2007—2008 видала 3 романи у санкт-петербурзькому видавництві «Крылов». У цей період також співпрацювала з російськими видавцями «Диадема-Пресс», «Ламанд Энтерпрайсиз», АСТ тощо. У середині 2000-их певний час писала книги, підписуючись дошлюбним прізвищем Образцова, але згодом повернулась до псевдоніма Симона Вілар й подальші книги писала саме під ним.

У 2003—2007 роках співпрацювала з київським видавництвом «Зелений пес», де за цей період вийшли її чотири романи, перекладені українською мовою: «Любов — прокляття королів», «Прокляття любов'ю», «Сповідь суперниці» та «Щаслива суперниця». Починаючи з 2002 почала співпрацювати з харківським та бєлгородським видавництвом КСД, де вийшов український переклад першого роману з трилогії «Тінь меча» — «Лазарит».

Критика

[ред. | ред. код]

Незважаючи на анексію Криму Росією у 2014 році, у листопаді 2016 року Симона Вілар здійснила літературний тур до окупованого Росією Криму. Зокрема письменниця провела зустрічі з читачами у Сімферополі та Севастополі.[11][12]

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2010 році очолила список «Топ-10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред», який оцінили загальний книжковий наклад письменниці, проданий на території України у період з 1992 й по 2010 рік, у 933 тис. примірників.[13][14][15]

У 2012 році очолила рейтинг «Топ-30 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Фокус».[16][17] У 2012 році письменниця також увійшла до престижного списку «Золотих письменників України».[18]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Українською

Серія «Із варягів у греки»

  • Земля фіордів (2023)
Російською

Серія «Анна Невіль»

  • Заручений з трояндою (Королівський посланець) (1994)
  • Любов вигнанниці (Делатель королів) (1994)
  • Замок на скелі (1994)
  • Тяжкість вінця (Підступний герцог) (1994)

Серія «Нормандська легенда»

  • Вітер з Півночі (Полонянка вікінгів) (1996)
  • Принцеса вікінгів (1996)
  • Дике серце (Вогненний вир) (1996)
  • Лісова герцогиня (1997)

Серія «Відьма»

  • Відьма (2006)
  • Відьма і князь (2007)
  • Відьма княгині (2009)
  • Відьма в Царгороді (2012)
  • Відьма і тьма (2016)
  • Син відьми (2019)

Серія «Светорада»

  • Светорада Золота (2008)
  • Светорада Медова (2008)
  • Светорада Янтарна (2009)

Дилогія «Далеке світло»

  • Леді-послушниця (2010)
  • Лицар світла (2011)

Трилогія «Тінь меча»

  • Лазар (2013)
  • Ассасин (2014 року)
  • Паладин (2015)

Дилогія «Майсгрейв»

  • Фея з островів (2017)
  • Пастка для орла (2017)

Позасерійні книги

  • Замок таємниць (1998)
  • Королева в придачу (2002)
  • Покаяння суперниці (Поєдинок суперниць, Мій улюблений хрестоносець) (2003)
  • Чужинець (2006)
  • У той день (2020)

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Переклади творів Симони Вілар у видавництві «Зелений пес»[19] та КСД.

  • Симона Вілар. Любов — прокляття королів. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2004. 320 стор. ISBN 966-365-005-2 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Прокляті любов'ю. Переклад з російської: ?. Київ: Джерела М / Зелений пес, 2005. 320 с . ISBN 966-365-033-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Сповідь суперниці. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 480 с. — ISBN 978-966-2938-11-1 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Щаслива суперниця. Переклад з російської: ?. Київ: Зелений пес, 2007. 352 с. — ISBN 978-966-2938-38-8 (Мелодії серця)
  • Симона Вілар. Лазарит. Тінь мечаць. Переклад з російської: Вікторія Стах ; передм. І. Бондар-Терещенко . Харків: КСД, 2013. 592 стор. ISBN 978-966-14-5805-4
  • Симона Вілар. Чужинець. Переклад з російської: Володимир Верховень. Харків: КСД, 2018. 512 стор. ISBN 978-617-12-4335-4[20]
  • Симона Вілар. У той день… Переклад з російської: TBA. Харків: КСД, 2021. 400 стор. ISBN 978-617-12-8947-5[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Талановита письменниця — історична романістка Сімона Вілар під час Кампанії декларування відвідала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-16 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Історична романістка Сімона Вілар, вона ж Наталя Гавриленко продовжує слов'янський цикл «Відьма». Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  3. ↑ 10 найуспішніших українських письменників. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  4. ↑ Сімона ВІЛАР: «Саме масовий читач робить літературу масовою». Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 лютого 2019.
  5. ↑ Факти / Відео / Харків'янка Симона Вілар — одна з найуспішніших письменниць світу — Факти ICTV, 05 квітня 2016
  6. ↑ Інна Корчук. Сімона Вілар: «До жіночого роману ставляться з неповагою, бо живемо у патріархальній країні» — Високий замок, 01.03.2013
  7. ↑ ЧАРІВНИЙ СВІТ ПІСЬМЕННИЦІ НАТАЛІЇ ГАВРИЛЕНКО (СИМОНИ ВИЛАР). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  8. ↑ «Француженка» з Харкова написала понад 20 романів і стала лідером продажів книг в Україні — Сєгодня, 28 березня 2016
  9. ↑ Талановита письменниця — історична романістка Сімона Вілар під час Кампанії декларування відвідала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова — ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, 10 квітня 2015
  10. ↑ Інтерв'ю з Сімоною Вілар. Хто ж вона — таємнича Сімона Вілар?… — КСД, 18.04.2013
  11. ↑ Симферополь и Севастополь встречают Симону Вилар! — КСД Россия, 28 жовтня 2016 року (рос.)
  12. ↑ Встреча Симоны Вилар с читателями — КСД Россия, 16 листопада 2016 (рос.)
  13. ↑ ТОП-10 найуспішніших письменників України — Bukvoid, 22.12.2010
  14. ↑ 10 найуспішніших письменників України — Главред, 23 грудня 2010
  15. ↑ Сімона Вілар — єдина українська письменниця — «мільйонерка» — «Сумно?», 13 лютого 2011
  16. ↑ «Фокус» назвав найуспішнішою українською письменницею Симону Вілар — Телекритика, 24.01.2013
  17. ↑ Топ-10 найуспішніших письменників України [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] — ЛітАкцент, 24 січня 2013
  18. ↑ Нагороджені — Золоті письменники України, 24.11.2012
  19. ↑ Серія «Мелодії серця» — Зелений пес
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симона_Вілар&oldid=43837319