Суперкубок Лібертадорес
Суперкубок Лібертадорес (ісп. і порт. Supercopa Libertadores), також відомий як Суперкубок Жоау Авеланжа (ісп. і порт. Supercopa João Havelange) і Південноамериканський суперкубок (ісп. Supercopa Sudamericana, порт. Supercopa Sul-americana) — міжнародний футбольний турнір серед клубів Південної Америки. Проводився щорічно в 1988–1997 (всього — 10 розіграшів) роках.
Турнір був організований у зв'язку з успіхом Кубка Лібертадорес і в наслідування Європі, де проводилися три популярних міжнародних клубних турніри, а не один, як у Південній Америці. В організації подібного турніру були зацікавлені і самі клуби, так в національних першостях повні трибуни збиралися лише на матчах, де один з одним грали гранди. Водночас скопіювати формат європейського Кубка володарів кубків не представлялося можливим, оскільки у Південній Америці були відсутні національні кубкові турніри. Організувати аналог Кубка УЄФА також було не можна, оскільки в Кубку Лібертадорес грали не лише національні чемпіони, а й віце-чемпіони. У результаті було прийнято рішення об'єднати в Суперкубку клуби, які коли-небудь перемагали в Кубку Лібертадорес. Таким чином, переможець цього кубка отримував «вічну» прописку в турнірі.
Суперкубок піддавався гострій критиці. Багато фахівців вважали, що це змагання нікому не потрібно та створено штучно. Однак незабаром турнір набрав популярність, оскільки в ньому брали участь лише найсильніші та найвідоміші клуби Південної Америки. Власне, таким чином в Південній Америці була реалізована ідея континентальної Суперліги.
Спочатку Суперкубок розігрувався за олімпійською системою. В 1995 і 1996 роках у зв'язку з непарною кількістю учасників у першому раунді деякі команди були об'єднані в групи по три клуби, з яких у подальшу стадію виходила пара найкращих. В 1997 році 16 команд основної сітки на першому етапі з'ясовували стосунки в групах.
В 1998 турнір не був проведений, оскільки клуби не змогли домовитися про дати проведення матчів і Суперкубок припинив своє існування. Були спроби врятувати турнір, організувавши змагання переможців Суперкубка, але вони не увінчалися успіхом.
Своєрідними наступниками Суперкубка Лібертадорес стали, в першу чергу Кубок Меркосур, а також Кубок Мерконорте.
| Сезон | Переможець | Рахунок | Фіналіст |
|---|---|---|---|
| 1988 Огляд |
 Расинг (Авельянеда) |
2:1,1:1 |  Крузейро (Белу-Оризонті) |
| 1989 Огляд |
Бока Хуніорс (Буенос-Айрес) |
0:0,0:0 (п. 5:3) |
Індепендьєнте (Авельянеда) |
| 1990 Огляд |
 Олімпія (Асунсьйон) |
3:0,3:3 |  Насьональ (Монтевідео) |
| 1991 Огляд |
Крузейро (Белу-Оризонті) |
0:2,3:0 | Рівер Плейт (Буенос-Айрес) |
| 1992 Огляд |
Крузейро (Белу-Оризонті) |
4:0,0:1 | Расинг (Авельянеда) |
| 1993 Огляд |
Сан-Паулу (Сан-Паулу) |
2:2,2:2 (п. 5:3) |
Фламенго (Ріо-де-Жанейро) |
| 1994 Огляд |
Індепендьєнте (Авельянеда) |
1:1,1:0 | Бока Хуніорс (Буенос-Айрес) |
| 1995 Огляд |
Індепендьєнте (Авельянеда) |
2:0,0:1 | Фламенго (Ріо-де-Жанейро) |
| 1996 Огляд |
Велес Сарсфілд (Буенос-Айрес) |
1:0,2:0 | Крузейро (Белу-Оризонті) |
| 1997 Огляд |
Рівер Плейт (Буенос-Айрес) |
0:0,2:1 | Сан-Паулу (Сан-Паулу) |
| Клуб | П | Ф | Роки |
|---|---|---|---|
| Крузейро (Белу-Оризонті)
|
2 | 4 | 1988,1991,1992, 1996 |
| Індепендьєнте (Авельянеда)
|
2 | 3 | 1989,1994,1995 |
| Расинг (Авельянеда)
|
1 | 2 | 1988, 1992 |
| Бока Хуніорс (Буенос-Айрес)
|
1 | 2 | 1989, 1994 |
| Сан-Паулу (Сан-Паулу)
|
1 | 2 | 1993, 1997 |
| Рівер Плейт (Буенос-Айрес)
|
1 | 2 | 1991,1997 |
| Олімпія (Асунсьйон)
|
1 | 1 | 1990 |
| Велес Сарсфілд (Буенос-Айрес)
|
1 | 1 | 1996 |
| Фламенго (Ріо-де-Жанейро)
|
2 | 1993, 1995 | |
| Насьональ (Монтевідео)
|
1 | 1990 |
| Країна | П | Ф |
|---|---|---|
| Аргентина |
6 | 10 |
| Бразилія |
3 | 8 |
| Парагвай |
1 | 1 |
| Уругвай |
1 |
- Роналдо здобув популярність на міжнародній арені саме завдяки Суперкубку. В 1993, коли йому було 16 років, він став найкращим бомбардиром розіграшу (8 м'ячів) у складі «Крузейро».
- В 1997 до числа учасників був доданий клуб «Васко да Гама», хоча він виграв Кубок Лібертадорес лише в 1998, проте був переможцем клубного чемпіонату Південної Америки, розіграного один раз — в 1948 в Сантьяго. Цей турнір був офіційно визнаний КОНМЕБОЛ попередником Кубка Лібертадорес.
- Єдиними клубами, які представляють не Аргентину та Бразилію і досягли фіналу Суперкубка, стали парагвайська «Олімпія» і уругвайський «Насьйональ», які зустрілися у фіналі турніру 1990 року. Перемогу здобув парагвайський клуб.
- Оскільки звичну для європейців назву Суперкубок цей повноцінний турнір вже назавжди закріпив за собою, реальний турнір з відповідним форматом (тобто, коли стосунки з'ясовують номінанти минулого сезону) вже не можна назвати Суперкубок Південної Америки і він отримав назву Рекопа Південної Америки.
- Суперкубок Лібретадорес на сайті КОНЕМЕБОЛ [Архівовано 28 січня 2011 у Wayback Machine.] (ісп.)
- Статистика Суперкубка Лібретадорес на сайті RSSSF [Архівовано 27 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика клубних турнірів КОНМЕБОЛ на сайті, присвяченому південноамериканському футболу [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.]