ТБ-3
| ТБ-3 | |
|---|---|
.jpg) | |
| Призначення: | Важкий бомбардувальник |
| Перший політ: | 22 грудня 1930 |
| Прийнятий на озброєння: | 1932 |
| Знятий з озброєння: | 1939 (офіційно) використовувався до 1945 |
| Період використання: | 1932—1945 |
| На озброєнні у: | СРСР |
| Розробник: | КБ Туполєва |
| Виробник: | ОКБ Туполєва, СРСР |
| Всього збудовано: | 818 |
| Модифікації: | АНТ-6 |
| Конструктор: | Туполєв Андрій Миколайович |
| Екіпаж: | 8 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 196 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 230 км/год |
| Дальність польоту: | 2 000 км |
| Практична стеля: | 4 800 м |
| Бойова стеля: | 3 800 м |
| Швидкопідйомність: | 110 м/с |
| Довжина: | 24,4 м |
| Висота: | 8,50 м |
| Розмах крила: | 41,80 м |
| Площа крила: | 234,5 м² |
| Шасі: | не прибирається |
| Двигуни: | 4 × 12 циліндрові Мікулин М-17Ф |
| Тяга (потужність): | 4 × 525 кВт (715 к.с.) |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 2000-5000 кг |
| Кулеметне озброєння: | 8× 7,62 мм кулеметів ДА |
ТБ-3 у Вікісховищі | |
ТБ-3 (також відомий як АНТ-6) — радянський важкий бомбардувальник, що використався ВПС СРСР. ТБ-3 використовувався, як важкий бомбардувальник і транспортний літак більшу частину Другої світової війни. Також використовувався для переміщення легких танків. Всього побудовано 818 екземплярів.
Розробка важкого чотимоторного бомбардувальника для РСЧА почалась в 1927 році під керівництвом А. М. Туполєва. Проєкт, який отримав індекс АНТ-6, використовував типові рішення для важких літаків того часу — товсте крило, гофрована обшивка і шасі, яке не складалось.
Перший прототип оснащувався двигунами Curtiss Conqueror і вперше піднявся в повітря 22 грудня 1930 року. В квітні на ньому встановили двигуни BMW VI, ліцензія на виробництво яких, під позначенням М-17, була куплена пізніше. Саме М-17 використовувались в перших серійних ТБ-3, виробництво яких почалось в 1932 році і тривало до 1938. Основним виробником був завод № 22 в Москві (762 літаки), ще невелика кількість виготовлялась на заводі № 39 (Москва, 50 літаків) і на № 18 (Вороніж, 6 літаків).[1]
- ТБ-3 М-17 — оснащувався двигунами М-17 (715 к.с.), М-17Б або М-17Ф (730 к.с.). Захисне озброєння складалось з восьми 7,62-мм кулеметів ДА — по два в носовій і двох верхніх турелях, і по одному в підкрильних установках. Стандартне бомбове навантаження — 2000 кг, максимальне — 5000. Екіпаж спочатку становив 12 осіб, пізніше був скорочений до 8. Приблизно половина всіх ТБ-3 була саме цієї модифікації.
- ТБ-3 М-34 — оснащувався двигунами М-34 потужністю 850 к.с. Виготовлявся невеликою серією.
- ТБ-3Р (або ТБ-3 М-34Р) — оснащувався двигунами М-34Р (редукторними) потужністю 830 к.с., які використовували менше палива. Передню верхню турель було знято, замість неї встановлена турель в хвості. Випускався з 1934 року. (173 екз.)
- ТБ-3РН (або ТБ-3 М-34РН) — оснащувався двигунами М-34РН (редукторні з нагнітачами) потужністю 970 к.с. Завдяки нагнітачам мав значно кращі висотні характеристики. Кулемети в носовій і верхній турелі замінені на один 7,62-мм кулемет ШКАС, також ще один такий кулемет поміщено в додану підфюзеляжну установку, підкрильні установки натомість зняті. Випускався в 1936 році.
- ТБ-3 М-34ФРН — оснащувався двигунами М-34ФРН або М-34ФРНВ. Випускався з 1936 року.
До середини 30-их років в ВПС СРСР було створено 3 армії особливого призначення з ТБ-3 на озброєнні. Окрім бомбардувальних завдань, ТБ-3 залучались до бойової підготовки повітряно-десантних військ. Загалом станом на 1 січня 1938 року в строю було 626 справних ТБ-3.
Бойовим хрещенням для стали бої на озері Хасан коли група з 41 ТБ-3РН 6 серпня бомбила японські позиції біля сопки Заозерної. Радянська авіація мала перевагу в повітрі, що дозволило виконати такий масований наліт без втрат. До боїв на Халхин-Голі було залучено 23 ТБ-3, які здебільшого використовувались як транспортні, але з 19 серпня почали здійснювати нічні нальоти на японські позиції.
В радянсько-фінській війні брав участь 7-ий ВБАП, а також декілька ескадрилей з інших частин з ТБ-3. Спочатку вони діяли вдень на ділянках фронту з слабким ППО, але з січня 1940 перейшли здебільшого на нічні нальоти. 10 березня взагалі вийшов указ на денні бомбардування. В останні дні війни ТБ-3 залучались до бомбардувань укріплень лінії Маннергейма, але більшість з 7043 вильотів ТБ-3 в війні були транспортними. Загалом було втрачено 13 ТБ-3, з них 5 — бойові втрати.
1 лютого 1940 року на озброєнні все ще залишалось 509 ТБ-3 (409 боєготових), і їхня застарілість була очевидною, але через проблеми в надходженні нових бомбардувальників ДБ-240 і ДБ-3Ф вони продовжували використовуватись. Також ремонтувались зламані машини і перед 22 червня 1941 року в ВПС було 516 ТБ-3 розподілених в 6 полків, ще 25 літаків мала морська авіація.
В західних округах 22 червня перебувало 51 ТБ-3. Перші вильоти в німецько-радянській війні були здійснені в ніч на 23 червня, коли ТБ-3 з 3-го ВБАП завдали ударів по німецьких військах. Наступної ночі були бомбардування аеродромів, схожі нічні операції продовжувались декілька тижнів. Проте з погіршенням ситуації Червона армія була змушена використовувати ТБ-3 також вдень. Для поповнення втрат ТБ-3 відкликались з тилу і льотних шкіл, і в кінці літа 1941 року навіть вдалось сформувати новий 325-ий полк ТБ-3. Загалом ТБ-3 грали важливу роль на перших стадіях війни, зокрема нв вересні 1941 року в складі Західного фронту, що захищав підступи до Москви, було 25 ТБ-3, які складали 40 % всіх бомбардувальників.
Авіація Чорноморського флоту використовувала ТБ-3 за системою «Ланка-СПБ» (рос. «Звено-СПБ» - Составной Пикирующий Бомбардировщик), коли до літака носія ТБ-3РН підвішувались два винищувачі І-16 з бомбами. Таким чином 1 серпня 1941 року два ТБ-3 випустили 4 І-16 поблизу Констанци. Винищувачам вдалось підпалити нафтосховища і повернутись на аеродром біля Одеси. В наступні дні було проведено ще декілька таких місій проти Констанци і мостів через Дунай. 18 вересня 1941 року літаки «Ланки» бомбили німецькі понтонні мости через Дніпро поблизу Каховки, потім завдавали ударів по колонах противника.
В 1942 році ТБ-3 здебільшого виконували транспортні місії, але деколи залучались і до бомбардувань. В липні вони брали участь в нальоті на залізничний вузол в Брянську, де була скинута 2000 кг бомба — найбільша бомба, яка використовувалась на ТБ-3. В битві за Сталінград ТБ-3 бомбардували переправи через Дон, але до кінця 1943 року ТБ-3 вже повністю переключились на транспортні задачі. Не зважаючи на застарілість, 10 травня 1945 року, в строю ще було 39 ТБ-3, які були врешті-решт зняті з озброєння на початку 1946 року.
В жовтні 1937 року 6 ТБ-3РН були передані в Китай, де вони використовувались виключно, як транспортні.[1]
| ТБ-3 М-17 | ТБ-3Р | ТБ-3РН | ||
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 24,4 м | 25,1 м | ||
| Висота | 8,5 м | |||
| Розмах крил | 39,5 м | 41,8 м | ||
| Площа крил | 230 м² | 234,5 м² | ||
| Маса | пустого | 10 967 кг | 13 230 кг | 12 585 кг |
| спорядженого | 17 200 кг | 18 600 кг | 18 877 кг | |
| Двигуни | 4 × М-17Ф | 4 × М-34Р | 4 × М-34РН | |
| Потужність | 4 × 730 к. с. | 4 × 830 к. с. | 4 × 970 к. с. | |
| Максимальна швидкість | 197 км/год | 229 км/год | 288 км/год | |
| Дальність польоту з 2000 кг бомб |
1350 км | 1000 км | 960 км | |
| Практична стеля | 4800 м | 4500 м | 7740 м | |
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
- ↑ а б Харук, 2012, с. 205-208.
- Боевое применение ТБ-3. Часть 1
- Боевое применение ТБ-3. Часть 2
- ТБ-3/СПБ -Звено Вахмистрова
- М. Б. Саукке «Неизвестный Туполев».
| Винищувачі |  · | |
|---|---|---|
| Бомбардувальники | ||
| Штурмовики | ||
| Розвідники | ||
| Транспортні літаки та планери | ||
| Навчальні літаки | ||
| Прототипи | ||
