Теофіль Готьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Теофіл Готьє)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Жуль Теофіль Готьє
Pierre Jules Théophile Gautier
Ім'я при народженніфр. Jules Pierre Théophile Gautier[1]
Народився31 серпня 1811(1811-08-31)
Тарб
Помер23 жовтня 1872(1872-10-23) (61 рік)
Нейї-сюр-Сен
ПохованняЦвинтар Монмартр[2]
ГромадянствоФранція Франція
Місце проживанняHôtel de Fourcyd
Діяльністьпоет, прозаїк, лібретист, літературний критик, художник
Alma materліцей Карла Великого і ліцей Людовика Великого
ЗакладЛе Фігаро
Мова творівфранцузька
ЧленствоSociété héliographiqued, Jeune-Franced і Національне товариство образотворчих мистецтвd
У шлюбі зErnesta Grisid
ДітиJudith Gautierd, Estelle Gautierd і Théophile Gautier, filsd
Автограф
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону

CMNS: Теофіль Готьє у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

П'єр Жуль Теофі́ль Готьє́, також Ґотьє (фр. Pierre Jules Théophile Gautier; 31 серпня 1811, Тарб — 23 жовтня 1872, Нейї-сюр-Сен) — французький поет, прозаїк, літературний критик, лібретист та художник, значна постать у французькій літературі середини XIX століття. Спочатку Готьє був прихильником романтизму, але потім еволюціонував разом із французькою літературою до декадансу, символізму й модернізму. Він був одним із засновників літературного товариства Парнас, яке проголошувало принципи мистецтва для мистецтва. Зокрема, Готьє належить відомий вислів «Усе корисне бридке».

Йому також приписується [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.] інший значний вислів: «Мистецтво заради мистецтва» (фр. l'art pour l'art). Латинський переклад цієї фрази (лат. Ars gratia artis) прикрашає логотип кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer.

В 1858 році був запрошений до Російської імперії. Урядовці сподівалися, що розповіді Готьє про свою мандрівку позитивно вплинть на громадську думку Європи і спростують «антиросійські» випади Астольфа де Кюстіна. При цьому, щоб подорож не виглядала «домовленою» з урядом, запрошував гостя Григорій Кушелєв-Безбородько — як приватна особа. Сам Готьє, однак, не приховував, що хотів заробити на «російському проекті» грошей. Йшлося про те, що його публікації про культурні скарби Росії у французькій пресі будуть супроводжуватися добірками фотографій. Але в останній момент програма була скорочена, і Готьє обмежився текстами[4].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Albertus, вірш у прозі, 1833
  • Les Jeunes-France, оповідання, 1833
  • Omphale, новела, 1834
  • Mademoiselle de Maupin, роман в листах, 1835
  • Fortunio, роман, 1838
  • Лібрето до балету «Жізель» на музику Адольфа Адама, 1841
  • Лібрето до балету La Péri на музику Фрідріха Бурґмюллера,1843
  • Une nuit de Cléopathre, оповідання, 1845
  • Émaux et camées, поезії, 1852
  • Avatar, роман, 1857
  • Jettatura, роман, 1857
  • Le Roman de la momie. роман, 1858
  • Le Capitaine Fracasse. роман, 1863 (також існує однойменна опера)
  • Quand on voyage. подорожні нотатки, 1865 (Оригінал онлайн [Архівовано 29 червня 2013 у Wayback Machine.])

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Поезії Готьє українською перекладали Павло Грабовський, Василь Щурат, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен, Максим Рильський, Микола Терещенко, Михайло Литвинець.

  • Теофіль Ґотьє. Панна де Мопен / Перекл. Микола Шраг. — Відень : Чайка, б.д. — Т. 1. — 262 с.
  • Теофіль Ґотьє. Панна де Мопен / Перекл. Микола Шраг. — Відень : Чайка, б.д. — Т. 2. — 298 с.

Екранізація творів

[ред. | ред. код]
  • 1928: Le capitaine Fracasse
  • 1942: Le capitaine Fracasse
  • 1961: Capitaine Fracasse
  • 1965: Giselle
  • 1969: Giselle
  • 1990: Il viaggio di Capitan Fracassa

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.eternels-eclairs.fr/biographie-theophile-gautier.php
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Олексій Мустафін. Культур-дилери. Кілька слів про те, як Європу «закохували» в Росію. Еспресо. 2024-01-26.

Посилання

[ред. | ред. код]