Тровафлоксацин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тровафлоксацин
Систематична назва (IUPAC)
7-(6-Amino-3-azabicyclo[3.1.0]hex-3-yl)-1-(2,4-difluorophenyl)-6-fluoro-4-oxo-[1,8] naphthyridine-3-carboxylic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 147059-72-1
Код ATC J01MA13
PubChem 62959
DrugBank DB00685
Хімічні дані
Формула C20H15F3N4O3 
Мол. маса 416,353 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 88% (перорально)
Метаболізм печінковий
Період напіврозпаду 9-12 год.
Виділення нирковий, фекалії
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус

? (UK) ? (US)

Шляхи введення перорально, в/в

Тровафлоксацин — синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів IV покоління, що застосовувався для перорального та парентерального застосування.[1] Як і інші препарати групи фтохінолонів, тровафлоксацин діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах, блокуючи два життєво важливих ферменти бактерій — ДНК-гіразу та топоізомеразу.[2]

Історія застосування

[ред. | ред. код]

Тровафлоксацин був синтезований у лабораторії компанії «Pfizer» та представлений для клінічного використання у 1997 році[3] та допущений до продажу у США у лютому 1998 року.[4] Компанією-виробником була заявлена висока активність препарату щодо анаеробних мікроорганізмів, пневмококів та більшості штамів Pseudomonas aeruginosa.[5] Було заявлено про низький ризик побічних ефектів при застосуванні тровалофлоксацину. Наприклад, повідомлено, що частота фотодерматозу при застосуванні препарату становить менше 0,5%[6]; частота побічних реакцій з боку травної системи (нудота, блювання), згідно повідомлень, складала 4—8% ; частота появи головокружіння складала 3—11%.[7] Зразу ж після виходу тровафлоксацину на фармацевтичний ринок США почали фіксуватися випадки важких уражень печінки та жовчевих шляхів.[4] Було повідомлено, що протягом року було зареєстровано 140 випадків ураження печінки у 2,5 мільйонів пацієнтів, які застосовували у лікуванні тровалофлоксацин, 6 із яких виявились смертельними.[1] Пізніше було уточнено, що частота важких уражень печінки склала 58 на 10 мільойонів випадків застосування препарату.[8] Усього доведено 14 випадків печінкової недостатності, пов'язаної із прийомом тровафлоксацину, 4 випадки трансплантацій печінки та 5 смертельних випадків.[3] У зв'язку із цими фактами FDA у червні 1999 року обмежило застосування тровафлоксацину[4], а вже у травні 1999 року призупинено, а пізніше і заборонено викаристання тровафлоксацину в Європі.[1] Причиною важкої гепатотоксичності препарату вважають наявність у молекулі тровафлоксацину дифторфенільної групи, імовірного утворення антигенів, які викликають реакції гіперчутливості до клітин печінки, та переважний печінковий метаболізм препарату.[3] З 2011 року тровафлоксацин був заборонений до використання у США.[9]

Клінічні випробування тровафлоксацину в Нігерії

[ред. | ред. код]

У 1996 році компанія «Pfizer» організувала клінічні випробування тровафлоксацину в Нігерії у провінції Кано під час епідемії менінгіту. У клінічних дослідженнях взяли участь 200 дітей, із яких у 100 дітей у лікуванні менінгіту застосовували тровафлоксацин, а у 100 дітей у лікуванні застосовувався цефтріаксон, як золотий стандарт лікування менінгіту цефалоспоринами.[10][11] Під час клінічних досліджень спостерігались часті побічні явища застосування тровафлоксацину — втрата зору, глухота, пошкодження головного мозку, які не спостерігались при застосуванні тровафлоксацину при захворюваннях інших органів та систем.[12][13][14] Окрім цього, під час клінічних досліджень померли 11 дітей (із них 5 — при застосуванні тровафлоксацину)[11], ще кілька десятків дітей стали інвалідами.[10] Уряд Нігерії у 1997 році зажажав від компанії «Pfizer» виплати компенсації у 7,5 мільярдів доларів США.[10] Спочатку компанія заперечуваа свою провину у загибелі та інвалідності у дітей, мотивуючи це тим, що під час епідемії загинуло значно більше людей, і застосування антибіотику допомогло врятувати значно більше людських життів[10], але після подачі позовів до судів США компанія вирішила піти на мирову угоду із владою Нігерії та виплатити компенсацію у розмірі 75 мільйонів доларів, що рівно у 100 разів менше, ніж початкова сума позову.[15][10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://www.antibiotic.ru/cmac/1999_1_1/066.htm [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Gootz, TD; Zaniewski R; Haskell S; Schmieder B; Tankovic J; Girard D; Courvalin P; Polzer RJ (December 2006). Activity of the new fluoroquinolone trovafloxacin (CP-99,219) against DNA gyrase and topoisomerase IV mutants of Streptococcus pneumoniae selected in vitro. Antimicrob Agents Chemother. 40 (12): 2691—7. PMC 163605. PMID 9124824. (англ.)
  3. ↑ а б в Журнал «Медицина світу» - Журнал для широкого кола лікарів. msvitu.com.
  4. ↑ а б в МАКМАХ. Антибиотики и антимикробная терапия.
  5. ↑ http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1176694&uri=index2.html [Архівовано 2017-09-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Место фторхинолонов в лечении бактериальных инфекций | #02/08 | «Лечащий врач» – профессиональное медицинское издание для врачей. Научные статьи. Журнал «Лечащий врач».
  7. ↑ Фармакология - Токсичность фторхинолонов: обзор с акцентом на новые препараты - медицинская энциклопедия. www.nedug.ru. [Архівовано 2016-04-07 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 31 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ "FDA, ИЗМЕНЕНИЕ ПО БЕЗОПАСНОСТИ: РИСК НЕЙРОПАТИИ ПРИ ПРИМЕНЕНИИ ФТОРХИНОЛОНОВ". Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2019. (рос.)
  10. ↑ а б в г д Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 25 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-09-28 у Wayback Machine.]
  11. ↑ а б Pfizer accused of testing new drug without ethical approval - PMC.
  12. ↑ Williams D, Hopkins S (June 1998). Safety of trovafloxacin in treatment of lower respiratory tract infections. Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. 17 (6): 454—8. doi:10.1007/bf01691582. PMID 9758292. (англ.)
  13. ↑ Lipsky BA, Baker CA (February 1999). Fluoroquinolone toxicity profiles: a review focusing on newer agents. Clin. Infect. Dis. 28 (2): 352—64. doi:10.1086/515104. PMID 10064255. (англ.)
  14. ↑ Sabatini C, Bosis S, Semino M, Senatore L, Principi N, Esposito S (June 2012). Clinical presentation of meningococcal disease in childhood. J Prev Med Hyg. 53 (2): 116—9. PMID 23240173. (англ.)
  15. ↑ http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2009/07/30/AR2009073001847.html (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тровафлоксацин&oldid=43901761