Ферганська долина
Ферга́нська доли́на або Ферганська улоговина (узб. Farg‘ona vodiysi, кирг. Фергана өрөөнү, тадж. водии Фарғона, рос. Ферганская долина, перс. دشت فرغانه) — регіон у Тянь-Шані у межах Узбекистану, Таджикистану і Киргизстану
За радянських часів тут були збудовані Великий Ферганський канал і водосховище. Внаслідок зрошення було розширено поля бавовнику, баштани з динями, плодові сади і виноградники.[1]
Ферганська долина майже замкнута гірськими хребтами: на північному заході — Курамінським та Чаткальським, на північному сході — Ферганським, на півдні — Туркестанським та Алайським. Тільки на заході є вузький прохід, зайнятий нині Кайраккумським водосховищем, що веде до меж Голодного степу. Висоти навколишніх хребтів досягають майже 6 тис. м (на початку річки Сох). Поверхня Ферганської долини в основному рівнинна, більша її частина є стародавньою терасою Сирдар'ї та великими конусами виносу річок, що стікають з Алайського хребта. Лише на південному сході підіймаються вапнякові рештки (Гуль-Майрам, Сулайман-Тоо та інші). Висота Ферганської долини коливається від 300—400 м на заході до 900—1000 м на сході. Для крайових частин характерні адири, складені конгломератами, перекриті лесами. У центральних та західних частинах долини зустрічаються піски із солончаками (Яз'яванський степ). По околицях Ферганської долини та в горах, що облямовують її, є родовища нафти, газу, вугілля, залізних, мідних, поліметалевих руд, ртуті, сурми, сірки, вапняку, будівельних пісків, кам'яної солі. Складна геолого-тектонічна обстава та активність тектонічних процесів обумовлює високу сейсмічність Ферганської долини.
Найбільшою річкою є Сирдарья, що утворюється злиттям Нарина та Карадар'ї біля Ферганської долини. Великі снігові поля та численні гірські льодовики (особливо в Алайському хребті) дають початок більшості річок, що зрошують долину (Ісфара, Сох). Для зрошення земель Ферганської долини створено розгалужену мережу каналів, що беруть води Сирдар'ї та її приток.
- Площа 22,000 км²
- Довжина 300 км
- Ширина до 170 км
Міжгірська улоговина між системою хребтів Тянь-Шаня і Гіссаро-Алая. У плані Ферганська долина нагадує еліпс.
Ферганська долина має найвищу щільність населення у Середній Азії. Центральну частину займають найбільш щільно населені області Узбекистану (Ферганська, Наманганська та Андижанська), периферійні частини — Джалал-Абадська, Ошська та Баткенська області Киргизстану та Согдійська область Таджикистану. У XVIII—XIX століттях долина була центром Кокандського ханства, пізніше, 1876, увійшла до складу Російської імперії (Ферганська область). Складаючи географічну та політичну цілісність протягом усієї своєї історії, регіон лише у 1920-ті був розділений між зазначеними країнами.
Ґрунтовий покрив представлений в основному сiроземами, що сформувалися на лесах і змінених внаслідок надлишкового внесення в ґрунт добрив при неправильній організації зрошення, що призвело до їх засолення, заболочування та ерозії. У західній частині долини в поясі гірської напівпустелі розвинені полиново-солянкові асоціації. У центральній частині долини лежить Яз'яванська та Каракалпакська степи, вкриті частково пісками та солончаками з напівпустельною та пустельною рослинністю. Наразі дві тисячі гектарів пустелі у Ферганській та Наманганській областях набули від уряду суверенного Узбекистану статусу пам'ятника природи.
У долині Сирдар'ї переважає піщано-тугайний рослинний комплекс, ближче до передгір'їв — ефемерна рослинність. На схилах Ферганського та Чаткальського хребтів — ліси з волоського горіха, яблуні, аличі, глоду. В оазах — пірамідальна тополя, шовковиця, джида, платан (чинара), карагач (в'яз), волоський горіх, мигдаль, персик, абрикос, слива, яблуня, груша, айва, інжир, гранат. На зрошуваних землях росте виключно культурна рослинність.
Тваринний світ Ферганської долини порівняно бідний. Досить часто зустрічаються вухатий їжак, степова черепаха, ящірки, гризуни, рідко — вовк, лисиця, кабан, борсук, їжатець.
З птахів характерні орли, яструби, рожеві шпаки, удоди, жайворонки, афганські шпаки, горобці, сороки, ворони, солов'ї, іволги, горлиці, щурки, у заплаві Сирдар'ї — різні види качок, на схилах гір — гірські куріпки. З риб у річках звичайні сом, маринки, вусань, сазан. З павукоподібних зустрічаються скорпіони, фаланги, тарантули, каракурти.
Середньомісячні температури липня варіюють від +23 °C на заході до +28 °C у центральних частинах долини, максимальні температури сягають +43 °C. Середні температури січня на заході –0,9 °C, на сході –2,5 °C. Зими відрізняються нестійкою погодою, мінімальні температури можуть опускатися до -25 ° C, але в окремі зимові дні спостерігається тепла погода. Сніговий покрив нетривалий. У березні відбувається масове цвітіння вишні, сливи, аличі, персика, абрикосів. У березні-квітні можливі короткочасні заморозки, що різко знижує врожайність фруктових дерев. Річна кількість опадів близько 150 мм, у передгір'ях 250—300 мм. Особливою сухістю відрізняються західні частини Ферганської долини, що мають пустельний характер.
Переважна більшість населення зайнята у сільському господарстві. На зрошуваних землях зосереджено посіви бавовнику, рису, сади, виноградники, баштани, городи, в передгір'ях є богарні посіви зернових культур. Ділянки пустельних рівнин служать цілорічні пасовища, а адири з ефемерною рослинністю — весняними. Проте поява державних кордонів ускладнює транспортне сполучення.
Ферганська долина — великий район шовківництва з півторатисячолітньою історією виробництва шовку.
Історично Ферганська долина була важливим пунктом перевалки на Шовковому шляху для товарів і людей, які подорожували з Китаю на Близький Схід та Європу. Перетнувши перевали з Кашгару у Сіньцзян, торговці знайшли б приємне полегшення в родючому достатку Фергани, а також можливість придбати подальший високоякісний шовк, виготовлений у Маргілані.
Найвідомішим експортом з регіону були «кровоносні» небесні коні, які захоплювали уяву китайців під час династії Хань, але насправді їх майже напевно розводили в Степу, або на захід від Бухари, або на північ від Ташкента, і просто привезли до Фергани для продажу. У XIX столітті велася значна торгівля з Росією: експортувалися бавовна-сирець, шовк-сирець, тютюн, шкури, овчини, фрукти, бавовняні та шкіряні вироби, імпортувалися і частково перероблялися промислові вироби, текстиль, чай і цукор. вивозили в Кашгарію і Бухару. Загальна торгівля Фергани досягла річної вартості майже 3,5 мільйона фунтів стерлінгів у 1911 році. Зараз вона потерпає через ту ж депресію, що впливає на всю торгівлю, яка походить або має проходити через Узбекистан. Єдиним значним міжнародним експортом є бавовна, хоча завод Daewoo в Андижані відправляє машини по всьому Узбекистану.
Відомо, що у Ферганській долині є поклади вугілля, заліза, сірки, гіпсу, кам'яної солі і нафти, але тільки два останні видобувалися в значних кількостях. Наприкінці 19 століття у Фергані було кілька невеликих нафтових свердловин, але вони вже давно не працюють. У царський період єдиними промисловими підприємствами були близько сімдесяти-вісімдесяти фабрик, які займалися очищенням бавовни. Шкіра, шорно-сідельні вироби, папір і столові прилади були основними продуктами домашнього чи домашнього промислу. Це не було особливо доповнено в радянські часи, коли індустріалізація була зосереджена у таких великих містах, як Самарканд та Бухара.
До кінця 19-го століття Фергана, як і всюди в Центральній Азії, залежала від верблюда, коня та віслюка для транспорту, а доріг було мало і погано. На початку 1870-х років росіяни побудували тракт або поштову дорогу, що зв'язувала Андижан, Коканд, Маргілан і Худжанд із Самаркандом і Ташкентом. Новий поштовх торгівлі дали продовження (1898 р.) Транскаспійської залізниці до Фергани аж до Андижана і відкриття в 1906 р. Оренбурзько-Ташкентської або Зааральської залізниці.
До радянських часів і будівництва Памірського шосе від Оша до Хорога в 1920-х роках шляхи в Кашгарію і Памір були звичайними вуздечковими стежками через гори, що перетинають їх високими перевалами. Наприклад, перевали Кара-Казик, 4389 м (14400 футів) і Тенгіз-Бай 3413 м (11200 футів), обидва прохідні цілий рік, ведуть з Маргелана в Каратегін і Памір, а до Кашгара можна дістатися через Ош і Гульча, а потім через перевали Терек-Даван, 3720 м (12205 футів); (відкритий цілий рік), Талдик, 3505 м (11 500 футів), Арчат, 3536 м (11 600 футів), Шарт-Даван, 4267 м (14 000 футів). Інші перевали, що ведуть з долини: Джіптик, 3798 м (12460 футів), південніше Коканда; Ісфайрам, 3657 м (12 000 футів), що веде до долини Сурхаб, і Кавук, 3962 м (13 000 футів), через Алайські гори.
Залізнична лінія Ангрен-Пап була завершена в 2016 році (разом з Камчикським тунелем), що дало регіону пряме залізничне сполучення з рештою Узбекистану.
У 1911 році губернія була розділена на 5 округів, головними містами яких були Фергана, столиця губернії (8977 жителів у 1897 році); Андижан (49 682 у 1900 р.); Коканд (86 704 в 1900 р.); Наманган (61 906 в 1897); та Ош (37 397 в 1900); але Старий Маргелан (42 855 у 1900 р.) і Чуст (13 686 у 1897 р.) також були важливими містами.
Нині долина поділена між Узбекистаном, Киргизстаном та Таджикистаном. У Таджикистані це частина Согдійської області або вілаяту зі столицею в Худжанді. В Узбекистані воно поділено між Наманганською, Андижанською та Ферганською областями, тоді як у Киргизстані воно містить частини Баткенської, Джалал-Абадської та Ошської областей, причому Ош є головним містом для південної частини країни.
- Туркестанський хребет
- Алайський хребет
- Курамінський хребет
- Чаткальський хребет
- Ферганський хребет
- Окбель
- Мехаутаук
Родовища нафти,вугілля, залізних, мідних, поліметалічних руд, ртуть, сурми, сірки, кам'яної солі тощо.
- У Ферганській долині у верхів'ях річки Сирдар'я на Північному Шовковому шляху в давнину була держава Даюань. Існувала наприкінці IV — II століттях до н. е. та належала до елліністичних держав. Основним населенням були іраномовні племена. Вони торгували вином та ферганськими кіньми, що вважалися в Китаї неперевершеними скакунами. У 104 — 102 роках до н. е. китайський імператор Лю Че з династії Хань намагався підкорити Даюань, бажаючи заволодіти цінними кіньми. На початку нашої ери згадки про Даюань зникають.
- В результаті дворічних розкопок поруч з кишлаком Мін-Тепе співробітники Інституту археології Китайської академії суспільних наук (CASS) та Інституту археології Узбекистану 2017 р. відкрили у Ферганській долині стародавнє місто розміром з Монако (площею близько 2 квадратних кілометрів).[2]
- ↑ М. М. Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки:202-205)
- ↑ В Узбекистане раскопали город размером с Монако. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
- Ферґанська котловина // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Фергана — международное агентство новостей [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Ферганська долина на картах Google
|
Це незавершена стаття з географії Киргизстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Таджикистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |