Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2019
Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2019 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Турнір | Клубний чемпіонат світу 2019 | ||||||
| |||||||
Після додаткового часу | |||||||
Дата | 22 грудня 2019 | ||||||
Стадіон | «Халіфа», Доха | ||||||
Гравець матчу | Роберто Фірміно («Ліверпуль»)[1] | ||||||
Арбітр | Абдулрахман Аль-Джассім (Катар)[2] | ||||||
Глядачі | 45,416[1] | ||||||
Погода | Ясна ніч 20 °C (68 °F) 66 % Вологість повітря[2][3] | ||||||
← 2018 2020 → |
Фінал Клубного чемпіонату світу з футболу 2019 — фінальний матч Клубного чемпіонату світу 2019, футбольного турніру для клубів-чемпіонів кожної з шести конфедерацій ФІФА та чемпіона країни-господарки турніру. Матч відбувся 21 грудня 2019 року на стадіоні «Халіфа» у місті Доха, Катар[4].
У матчі зіграли англійський «Ліверпуль» (переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2018/19) і бразильський «Фламенгу» (володар Кубка Лібертадорес 2019 року.)[5] Англійський клуб в додатковий час завдяки голу Роберто Фірміно здобув перемогу 1:0, вперше вигравши цей трофей.
Клуб | Конфедерація | Кваліфікувався як | Попередні участі (виділено жирним роки перемог) |
---|---|---|---|
«Ліверпуль» | УЄФА | Переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2018/19 | МК: 2 (1981, 1984) КЧС: 1 (2005) |
«Фламенгу» | КОНМЕБОЛ | Володар Кубка Лібертадорес 2019 | МК: 1 (1981) |
Примітка: 27 жовтня 2017 року ФІФА офіційно визнала, що всі чемпіони Міжконтинентального кубка мають рівний статус з переможцями Клубного чемпіонату світу з футболу.[6]
- МК: Міжконтинентальний кубок (1960—2004)
- КЧС: Клубний чемпіонат світу (2000, 2005—2019)
Матч пройшов на стадіоні «Халіфа» у місті Доха, Катар. Раніше на арені вже проходили міжнародні змагання, зокрема Кубок Азії з футболу 2011 року, включно з фіналом, а також арена включена до списку стадіонів, що приймуть Чемпіонат світу з футболу 2022 року. Спочатку фінал (разом з другим матчем півфіналу та грою за третє місце) повинен був відбутися на стадіоні «Ед'юкейшн Сіті», що теж знаходиться у Досі.[7] Однак матчі були перенесені після того, як відкриття міського стадіону було перенесено на початок 2020 року.[8]
Матч став повторенням Міжконтинентального кубка 1981 року. У тому матчі «Фламенго» здобув впевнену перемогу над англійським клубом з рахунком 3:0[9], здобувши свій єдиний трофей, після чого більше за титул чемпіона світу не боровся. «Ліверпуль» же зе двічі брав участь у вирішальному матчі, у 1984 та 2005 роках, програвши в обох випадках «Індепендьєнте» та «Сан-Паулу» відповідно.[10].
«Ліверпуль» | Team | «Фламенгу» | ||
---|---|---|---|---|
Суперник | Результат | Клубний чемпіонат світу 2019 | Суперник | Результат |
«Монтеррей» | 2–1 | Півфінал | «Аль-Хіляль» | 3–1 |
«Ліверпуль» кваліфікувався на Клубний чемпіонат світу як переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2018/19, обігравши «Тоттенгем Готспур» у фіналі турніру. Раніше клуб грав на Клубному чемпіонаті світу 2005 року, де програв у фіналі іншому бразильському клубу «Сан-Паулу».[11]
Через участь у клубному чемпіонаті світу «Ліверпуль» змушений був виставити на гру чвертьфіналу Кубка Футбольної ліги 2019/20 проти «Астон Вілли» юнацьку команду, яка програла 0:5.[12] Цей матч відбувся 17 грудня 2019 року, лише за день до першої гри «червоних» на клубному чемпіонату світу, через що «Ліверпуль» фактично змушений був пожертвувати внутрішнім кубком заради можливості здобуття міжнародного трофею.
Тут же у півфіналі англійська команда мала зіграти проти найкращої команди КОНКАКАФ, мексиканського «Монтеррея». «Червоні» вийшли вперед на 12-й хвилині завдяки голу Набі Кейта з передачі Мохаммеда Салаха. Через дві хвилини «Монтеррей» вирівняв рахунок, коли Рохеліо Фунес Морі добив мяч у ворота, після того як Аліссон відбив удар Хесуса Гальярдо. «Ліверпуль» мав кілька шансів знову вийти вперед, але переможний гол забив вийшовший на заміну Роберто Фірміно, який відзначився на першій компенсованій хвилині до другого тайму з передачі Трента Александера-Арнольда.[13][14]
«Фламенгу» кваліфікувався на Клубний чемпіонат світу як володар Кубка Лібертадорес 2019 року, здолавши у фіналі аргентинський «Рівер Плейт» (2:1) завдяки дублю Габріела Барбози в кінцівці гри (89 та 90+2 хвилина)[15]
«Фламенгу» розпочав чемпіонат світу грою півфіналу проти переможця Ліги чемпіонів АФК, саудівського клубу «Аль-Хіляль» (Ер-Ріяд). Бразильці першими пропустили, коли на 18 хвилині завдяки голу Салема аль-Давсарі і на перерву пішли у статусі команди, що поступається. Але у другому таймі «Фламенгу» перевернуло гру і завдяки голам Джорджіана Де Арраскаети та Бруно Енріке, а також автоголу Алі Аль-Булаїхі здобуло впевнену перемогу 3:1.[16]
Ліверпуль[17]
|
Фламенго[17]
|
Гравець матчу:
Помічники арбітра:[2]
|
Регламент[18]
|
Статистика | «Ліверпуль» | «Фламенгу» |
---|---|---|
Голів | 1 | 0 |
Ударів | 18 | 14 |
Ударів в площину | 6 | 2 |
Сейвів | 2 | 5 |
Володіння м'ячем | 48% | 52% |
Кутові | 5 | 7 |
Фоли | 22 | 16 |
Оффсайди | 3 | 6 |
Жовті картки | 4 | 2 |
Червоні картки | 0 | 0 |
- ↑ а б в г д Match report – Final – Liverpool FC v CR Flamengo (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 21 грудня 2019. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ а б в Start list – Final – Liverpool FC v CR Flamengo (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 21 грудня 2019. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Final – Liverpool FC v CR Flamengo. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ FIFA Club World Cup Qatar 2019 Match Schedule (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 30 вересня 2019. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Fernando Duarte (19 грудня 2019). Liverpool vs Flamengo: Who are Brazilian Club World Cup finalists? (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ FIFA Council approves key organisational elements of the FIFA World Cup (Пресреліз). FIFA. 27 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.[недоступне посилання]
- ↑ Education City Stadium to host FIFA Club World Cup Qatar 2019 final. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ New FIFA Club World Cup champions to be crowned at Khalifa International Stadium. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 7 грудня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
- ↑ Joshua Law (15 грудня 2019). Flamengo 3-0 Liverpool: the day Zico 'ran rings around the English' (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Fifield, Dominic (18 грудня 2005). Benítez makes beeline for Blatter after night of frustration. Йокогама: Гардіан. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Club World Cup: Liverpool aim to become seventh European winners. UEFA.com. 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Percy, John (17 грудня 2019). Aston Villa hammer five past youngest-ever Liverpool side to progress to Carabao Cup semi-finals. The Telegraph. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Hunter, Andy (18 грудня 2019). Firmino's injury-time winner sends Liverpool into Club World Cup final. The Guardian. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Sanders, Emma (18 грудня 2019). Monterrey 1–2 Liverpool. BBC Sport. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Gabigol brace clinches Libertadores for Flamengo. FIFA.com. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Flamengo 3 x 1 Al Hilal - Mundial de Clubes 2019 Semifinal - Tempo Real - Globo Esporte. globoesporte.com (pt-br) . Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ а б Tactical Line-up – Final – Liverpool FC v CR Flamengo (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 21 грудня 2019. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2020. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ FIFA Club World Cup Qatar 2019 Regulations (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 2019. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.