Координати: 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.1575° пн. ш. 23.0225° сх. д. / 49.1575; 23.0225

Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква перенесення мощей святого Миколая
Церква перенесення мощей святого Миколая у Турці
49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.1575° пн. ш. 23.0225° сх. д. / 49.1575; 23.0225
Тип спорудицерква
Розташування УкраїнаТурка (Львівська область)
ЗасновникЯн Каліновський
Початок будівництва1776
Кінець будівництва1776 (?)
Будівельна системабойківське дерев'яне церковне будівництво
НалежністьУГКЦ
Турківський деканат
Станпам'ятка архітектури національного значення України
Адресам. Турка, вул. А.Шептицького
Оригінальна назваЦерква перенесення мощів святого Миколая
ЕпонімМиколай Чудотворець
ПрисвяченняМиколай Чудотворець
Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка). Карта розташування: Львівська область
Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка)
Церква перенесення мощей святого Миколая (Турка) (Львівська область)
Мапа
CMNS: Церква перенесення мощей святого Миколая у Вікісховищі

Церква перенесення мощей святого Миколая (Св. Миколая) у Турці — чинна дерев'яна церква у місті Турка Львівської області; бойківська дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення. Парафія належить до Турківського деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Розташування

[ред. | ред. код]

Церква розміщена на міському цвинтарі в урочищі «Лікоть».

Історія

[ред. | ред. код]

Збудована, як свідчать інвентарі за 1820 рік — у 1776 році. За даними дослідника Драгана — збудована у XVIII ст., за свідченням деяких шематизмів — у XVII ст.

За даними, зібраними дослідником Іваном Юсиповичем, збудована коштом власника міста (дідича) Яна Каліновського, ополяченого українця, у 1750 році. Поряд з церквою Каліновський виділив землю під міський цвинтар — з того часу в місті українців і поляків почали хоронити на спільному кладовищі.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Церква є типовим зразком бойківського дерев'яного церковного будівництва. Це тризрубна триверха церква з декоративною аркадою-галерейкою над бабинцем, без емпори.

Будова церкви відзначається деякою асиметричністю веж, різною висотою ярусів. Найбільші розміри має нава, значно менші — вівтар і бабинець. Центральна і західна вежі є чотириярусні, східна — триярусна. Віддалі і висоти веж спроектовані дуже вдало. Над бабинцем довкола верхнього ярусу розташована закрита галерея, яка не тільки прикрашає церкву, але й надає їй оборонного характеру. Два вікна другого ярусу нави є композиційним осередком усього храму. Нижній ярус з'єднує фартух опоясання, яких є опущеним досить низько і спирається на консолі. Вежі завершують пірамідальні покрівлі з барабанами і маленькими грушевидними голівками, на яких розміщені досить високі хрести. Зовнішній вигляд храму з часом дещо змінився. До бабинця із заходу добудовано притвор, а до вівтаря з південної сторони — захристя. Ґонтове покриття стін було замінено шалівкою, дах — перекритий бляхою. Церква має входи із заходу і півдня. Іконостас виконаний в стилі бароко.

До часу побудови в центрі міста нової церкви Святих Петра і Павла, функціонувала як головний храм греко-католицької громади м. Турка, сьогодні ж використовується, головним чином як поминальний храм.

Світлини

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Слободян Василь. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів: ІУ, 1998. — С.691
  • Гайда Ю. Турка — нова столиця Бойківщини. Туристичний довідник.- Ужгород: Патент, 2006. — С.6-7

Посилання

[ред. | ред. код]